У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Працевлаштування для ветерана російсько-української війни в державі залишається досить складним питанням. І проблема зовсім не у відсутності місця заробітку, а, швидше, в упередженому ставленні роботодавців до українського захисника. Причому виникла вона не вчора і не торік, а тягнеться ще з початку російської агресії на Донбасі, коли демобілізовані воїни, повернувшись до попереднього місця роботи, м’яко кажучи, не зовсім зосереджувались на ній, як раніше. Безперечно, велику роль тут відіграє повоєнна психологічна реабілітація, і органи місцевого самоврядування мають це враховувати та боротись за місце праці для кожного захисника.
«Звертаємось до роботодавців, аби ті брали до себе атовців»
Івано-Франківська область щодо цього питання працює досить плідно, використовує різні важелі впливу на працедавців. Тут борються практично за кожного ветерана та добровольця.
— У листопаді 2020-го підписано Меморандум співпраці між Івано-Франківським відділом Мінветеранів, територіальним управлінням Служби судової охорони Прикарпаття та Івано-Франківською обласною асоціацією учасників та ветеранів АТО, — повідомив керівник Івано-Франківського відділу Мінветеранів Володимир Веркалець. — Упродовж трьох років спільно маємо працювати щодо пошуку можливостей працевлаштування ветеранів російсько-української війни. Ми особисто звертаємось до роботодавців, аби ті брали до себе трьох-чотирьох атовців, які воювали на Сході України в одному підрозділі. Так вони працюватимуть у своєму колективі та зможуть підтримати один одного в потрібну мить.
В Івано-Франківському центрі зайнятості повідомили: за січень-травень цього року в пошуках роботи зверталося 384 учасники АТО/ООС. З них лише 63 працевлаштовані і всього троє отримали одноразову грошову допомогу з безробіття для відкриття власної справи. Погодьтеся — дані не дуже оптимістичні. Проте, варто зауважити, що Прикарпаття не є лідером економіки України чи бодай регіоном з достатньою кількістю робочих місць і привабливою зарплатнею. Колишнім військовим, добровольцям та ветеранам АТО тут важко конкурувати, тому більшість поневіряється й більше не звертаються до служби зайнятості.
Три унікальні центри психологічної реабілітації
— Успішне працевлаштування залежить від морально-психологічних якостей людини, яка пережила війну, — розповідає голова комісії Івано-Франківської облради з питань учасників АТО Наталя Чаплинська. — Цей чинник є тут визначальним, адже практика показує, що багато ветеранів АТО не тримаються на одному місці праці більше ніж пів року. Вони конфліктують на підприємстві чи організації, або навіть можуть не вийти на роботу. Звісно, після такого гіркого досвіду працедавець не захоче мати справи з атовцями. Водночас, якщо порівняти 2014–2015 роки і, приміром, 2020–2021, нині більше ветеранів проходять психологічну реабілітацію та кличуть із собою товаришів. І таких охочіше запрошують на роботу, і атовці розуміють, що в них є два шляхи: психолог або безробіття.
Нині в Івано-Франківській області є три реабілітаційні центри, аналогів яким немає в Україні. Волонтерська команда цих закладів завжди рада зустріти й допомогти воїнам АТО/ООС подолати психологічний бар’єр і швидше адаптуватися до цивільного життя, відтак — знайти хорошу роботу. Крім того, на Прикарпатті постійно надають допомогу з перекваліфікації або навчання учасників бойових дій, є можливість отримати грант на відкриття бізнесу, долучитися до державних програм із працевлаштування.
— Тішить те, що багато учасників бойових дій починають розуміти взаємозалежність понять «психологічна реабілітація та працевлаштування», — зазначила Наталя Чаплинська. — Це слід систематизувати на державному рівні. Відтак в Україні зменшиться рівень безробіття й масштаби проблеми примусової психологічної реабілітації.
