Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Росія завжди з політичною метою використовувала можливість продемонструвати свої м’язи, проводячи широкомасштабні навчання й залучаючи велику кількість військ. Москва стверджує, що її військова доктрина носить суто оборонний характер, а НАТО називала і продовжує нарікати «агресивним блоком». Але про «оборонний» характер радянської військової машини наочно свідчить структура частин групи військ СРСР у Німеччині, які почали відводити з 1989 року. Основу їх становили танкові дивізії та десантно-штурмові бригади.
Угруповання військ налічувало понад пів мільйона «багнетів» і 7700 танків. Як не пригадати 1941-й, коли поблизу західних кордонів накопичили ударні армії, які готувалися не тримати оборону, а наступати до Рейну й Ла-Маншу.
У 1967-му на території України і Білорусії, напередодні 50-річчя більшовицького перевороту, відбулися небачені за розмахом загальновійськові навчання «Днепр-67». Вони викликали великий резонанс у керівництва НАТО й західної спільноти. Адже для демонстрації світу «миролюбия» стягнули війська Київського, Білоруського, Прикарпатського та інших військових округів.
Міністр оборони СРСР маршал Гречко напередодні маневрів зібрав вищий генералітет на нараду, наприкінці якої поставив завдання: «Прошу всіх подумати ось над чим: під час демонстрацій нашої моці, попри кількість військ та їх виучку, було б непогано показати дещо раніше небачене, шокуюче й захоплююче. Наперед прошу не пропонувати збільшити кількість танків, гармат та літаків. Їх буде стільки, що ви навіть не зможете собі уявити».
Невдовзі вихід знайшли. Оскільки під час навчань запланували форсування військами Дніпра, вирішили створити залізничний наплавний міст, яким могли рухатись одночасно залізничний ешелон і колона вантажівок. Час складання військами такого мосту мав становити лічені години. За задумом, після того, як військові інженери наведуть міст, ним пройде шляхоукладач і кілька ешелонів з рейками, які дуже швидко вкладуть відрізок залізниці на правому березі Дніпра. Після цього тут підуть ешелони з військами й бойовою технікою.
Та промисловість не змогла створити міст, який збирали б за лічені години і який би витримував залізничний ешелон з військами та ще й колону авто. Тоді ж вирішили традиційно, для замилювання очей іноземним делегаціям, запрошеним на навчання, піти на обман.
Ешелон та автомобілі мостом вирішили переправити порожніми. Локомотив теж «модернізували» — сталеві деталі замінили на алюмінієві, замінили парові котли та топки. Тендер паротяга був порожнім, на «борт» завантажили невелику кількість висококалорійного палива.
Річ у тім, що нікому у світі не спадала думка будувати понтонний міст через річку з можливістю використання його водночас залізничним і колісним транспортом. Адже в разі сильного прогинання моста під великою вагою ешелон міг піти під воду.
Час «Ч» — військові навчання
Війська «східних» почали широкий наступ на групу «західних». Над Дніпром пронеслись гелікоптери з десантом, авіація почала бомбити укріплення на правому березі противника, у річку сотнями ринулись бронетранспортери з піхотою. У цей час на лівому березі почалось будівництво наплавного мосту. Його швидко зібрали. Керівництво партії та уряду, іноземні гості, які спостерігали за будівництвом, не очікували, що його споруджують для залізничного сполучення. Коли на міст заїхав локомотив, який тягнув вантажні вагони, на урядовій трибуні дружно оплескували. Ось на міст зайшла колона критих і порожніх вантажівок.
Паротяг рухався з невеликою швидкістю, й чим далі віддалявся від берега, тим більше міст прогинався під навантаженням і почав коливатися. Зненацька на даху з’явилися три фігурки переляканих машиністів. Паротяг потихеньку розгойдувався з машиністами на даху і продовжував повзти вперед.
Розгніваний Гречко прошипів крізь зуби: «Что это там на крыше?». Ситуацію врятував генерал Огарков, який голосно доповів: «Товарищ маршал Советского Союза. Нами всесторонне учтен опыт недавней арабо-израильской войны, где авиация сыграла решающую роль. В случае войны на каждом локомотиве мы планируем иметь, кроме машинистов, по три человека, вооруженых ПЗРК «Стрела». Оружие на вооружение еще не поступило, но мы уже приступили к тренировкам. Сейчас машинисты находятся внутри кабины паровоза, а зенитный расчет — сверху: наблюдает за воздухом».
Після того, як закордонним гостям переклали цей діалог, вони були надзвичайно вражені такою оперативністю Генерального штабу і шаленою реакцією на всі зміни у практиці ведення війни.
Зі свого боку маршала вразила здібність Огаркова швидко, впевнено та вчасно брехати. Такий талант дозволив у подальшому Огаркову зробити карколомну військову кар’єру. За що і отримав чергову зірку і звання генерала армії.
Якщо порівняти ті, вже далекі для нас, події і сьогодення, накопичення російських військ уздовж українського кордону з великою кількістю військової техніки в березні-травні 2021 року, доводиться констатувати: політика Кремля залишається незмінною. Шантаж, залякування та захоплення територій країн сусідів — візитна картка сучасної Росії.
