На папері ця армія виглядала значно сильнішою за українську. Але війна швидко показала: сама кількість ще не гарантує переваги. Бо сучасна війна — це не лише ресурс. Це швидкість рішень,…
Зуб даю!!!
— Як Ви оцінюєте заяву Путіна: «Москва виб’є зуби всім, хто спокуситься хоч щось відкусити від Росії», — яку він зробив на тлі підготовки саміту між ним і президентом США Джо Байденом.
—О, тут є про що поговорити! Спектр питання доволі широкий.
Насамперед, простежується виняткове професійне зростання самого Володимира Володимировича у сфері медицини. Пригадуєте, що на початку Другої чеченської війни, будучи молодим тоді ще президентом Росії, він заявляв?
«Ми будемо мочити наших ворогів у сортирах!..» — це пророчі клінічні слова, що стали згодом у РФ крилатим висловом.
Отже, прогрес, безумовно, є… Як досвідчений президент-проктолог, він, судячи з останньої заяви, освоїв ще й нову спеціалізацію — президента-стоматолога.
Не знаю, правда, що спонукало його до цього. Чи незмінний метаболізм вуркаганської лексики пітерського підворіття початку 60-х років минулого століття, чи те, що за час його президентствавсі російські «сортири» враз стали переповненими «замоченими»ворогами?.. І посполитим росіянам тепер до тих «сортирів»простонепідступитись.
А може, тут всього лиш спрацював незмінний девіз від самого «залізного» Фелікса Едмундовича?! Отой, що патетично виголошує: «Чекістом може бути тільки той, хто має холодний розум, гаряче серце і чисті руки…» Хоча сам батько перших радянських силовиків, як свідчить історія, не дуже то був стерильним «напальчики», за що і отримував подеколи наганяй від благочестивого Ілліча, що теж, як і його подальший праправитель Росії, носив ім’я — Володимир.
Та й потім, погодьтесь, заглядати в чужий рот —справа значно естетичніша, аніж мати справу і з джентльменами та їх «підмоченими» штанами…
А потім, давайте повернемось усе ж до того, у якому контексті Володимир Путін зробив свою заяву про «вибиті зуби».
…«Хтось навіть публічно наважується говорити, що несправедливо нібито, що Росії належать багатства такого регіону, як Сибір. Тільки одній країні. Дивно чути такі речі, особливо публічно, але вони іноді звучать. Всі нас хочуть десь вкусити або щось від нас відкусити. Але вони повинні знати — ті, хто збирається це зробити, що ми зуби виб’ємо всім так, щоб вони не могли кусатися».
Прочитали?!
А тепер на мить перенесемось уявою за Уральський хребет. Знаєте, хто вже не одне десятиліття поспіль по-хижацьки господарює в Забайкаллі й Далекому Сході. Кому віддана чи не зі страху в довгострокову оренду російська плодоносна земля разом із її «зеленим золотом» — тайгою?! І хто вже друге століття точить мілітарний«зуб» на ці щедрі простори, вважаючи їх правічно своїми?!
…Тільки щось досі не видно жодного китайця із впалим ротом.
Отож, Володю, як вчить народна приказка, їжте краще борщ з грибами і тримайте язик за зубами. Якщо не хочете задурно шамкотіти з приводу і без нього…
Хоча, як на мій солдатський розум, мати президента-стоматолога — не такий вже й великий гріх, а й навіть у радість! Може, за державної програми підтримки вітчизняної стоматології, хоч хтось та полікує, повставляє безкоштовно простим росіянам нові зуби. Не все ж тільки в танки та ракети російський бюджет гатити!
За такий шляхетний гуманітарний почин я навіть — зуб даю!!!
Спеціально для АІ відповіді надавав —
Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Івана Чонкіна
