У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Сум та біль панували в Харкові під час поминальної молитви за загиблими воїнами, які поклали своє життя в травні на сході України.
Панахиду провели на території Храму святого Іоанна Богослова Православної церкви України біля Меморіалу, присвяченому пам’яті земляків, загиблих за всі роки російсько-української війни.
Аби вшанувати захисників, туди прийшли ветерани АТО/ООС, солдатські матері, курсанти Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та небайдужі. А представники Українського інституту національної пам’яті тримали світлини полеглих армійців.
— Шість славних синів України полягли на полі бою, — каже голова ГО «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісті та загиблих захисників України» Марина Полякова. — Всі були повні сил, віком від 22 до 42 років. Ми прийшли сюди, щоб під проливним дощем висловити солідарність із їхніми осиротілими дітьми та родичами. Наголошую, що ми нікого не забудемо.
Під час молитви панотець оголошував імена загиблих захисників, і всі бажали їм світлої пам’яті.
Серед молодих воїнів була курсантка першого курсу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба солдат Іванна С.
— Ім’я кожного воїна я пропустила крізь серце — і так вшанувала їхні безсмертні подвиги. Я тільки розпочала військову службу, але вже розумію важливість і відповідальність професії захисника України, — каже дівчина.
Прийшов до місця панахиди із квітами й харків’янин Сергій М., ветеран АТО.
— На цих плитах викарбувані імена декількох бойових побратимів по службі в 92-й бригаді. Знаю, що втрата друга в бою — це найстрашніше, що доводиться пережити. Тому поки є сили, буду приходити до подібних місць народної пам’яті, — пообіцяв Сергій.
Після завершення панахиди та коротких промов усі присутні поклали квіти до меморіалу та поспілкувалися на спільні теми.
