Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Уже вісім місяців у країні вічної спеки й злив – Демократичній республіці Конго – виконує завдання зі стабілізації ситуації чергова ротація наших військовослужбовців. 18-й окремий вертолітний загін – український авіаційний підрозділ, що є частиною 20-тисячної миротворчої місії ООН.
Кореспондентці АрміяInform вдалося дізнатися про особливості виконання поставлених завдань Місією ООН, про побут і настрій українських військових, які перебувають за 6 тисяч кілометрів від дому, а також про нещодавнє виверження вулкана Ньїрагонго, що за 20 кілометрів від табору наших миротворців.
Режим готовності 24\7
У центральній Африці, а саме у місті Гома, де суцільна бідність контрастує з багатством, тривають нескінченні збройні конфлікти. Супроводжуються вони смертельними епідеміями й природними катаклізмами. Тут, у Конго, починаючи з 2012 року 18-й окремий вертолітний загін ЗСУ виконує завдання у складі місії ООН. Наразі триває 12-та ротація наших військових.
Які ж завдання покладені на особовий склад Місії? Якщо коротко, то у вертолітників – це техобслуговування, супроводження і доставка вантажів, евакуація. Інші забезпечують життєдіяльність табору миротворців, виконують поставлені задачі головного штабу Місії.
Дмитро – офіцер ЗС України, який неодноразово брав участь у бойових діях на Сході нашої країни. Наразі він один із чотирьох перекладачів штабу 18-го окремого вертолітного загону ЗСУ миротворчої місії у місті Гома. Окрім перекладу, відповідає за логістику.
– У кожного з нас свої задачі. Щоранку здійснюється постановка обов’язкових завдань на день. До прикладу, після сніданку і шикування інженери обслуговують вертольоти й машини. Рота забезпечення облаштовує машини, відповідає за доставлення продуктів, організацію побуту табору, – розповідає офіцер. – Наші кухарі прокидаються о 4-й ранку і діють за своїм графіком. Я от веду документацію і звітність, виконую завдання Місії з логістичної частини.
Є моменти, коли вдень у деяких груп є час на відпочинок, і цьому ніхто не заперечує, адже частина особового складу має бути в готовності 24\7. Ми один одного завжди страхуємо. Тут умови, наближені до бойових, і вихідних у нас немає. Та й наряди ніхто не скасовував. Ми постійно охороняємо табір, виконуємо оперативні завдання, – додав офіцер.
Звісно, в кожного з миротворців є прямі фахові обов’язки, але й, окрім них, з Місії можуть надходити багато інших термінових оперативних задач.
Сфера діяльності в Місії кардинально відрізняється від напрямку служби Дмитра на Батьківщині. Проте, як відомо, аби потрапити до українського контингенту під егідою ООН, слід не тільки бути професійним офіцером, а й кмітливим і спритним у підготовці до ротації. Інтелектуальна і фізична складові військового – важливі чинники в залученні миротворців до таких відряджень.
– Цікаво займатися логістичним напрямком. Окрім того, що ми в постійній взаємодії з Місією, іншими контингентами й організаціями, цікаво із колегами з інших країн знаходити спільну мову, виконувати велику спільну справу. Досвід розв’язання різних питань у короткі терміни знадобиться всім, — говорить перекладач.
«Де б наші не бували, але український борщ на столі — то святе»
Дмитро, який відповідає за логістику, не з чуток знає, як побудована система харчування у Місії. Якщо раніше для української армії електронна система розкладки денного раціону була зовсім далекою, то наразі система харчування Місії має велику схожість із нашою в ЗСУ.
– За постачання продуктів відповідає Місія ООН. Існує спецпрограма, яка автоматично вираховує калорії і допустиму ціну на продукт. Кожен контингент має свою таблицю калорій і залежно від розрахунків у цій програмі ми створюємо розкладку. Зі свого боку програма видає найменування рекомендованих продуктів, які нам слід замовити. Наприклад, якщо хочемо пообідати українським борщем, а закінчити день смаженою рибою чи м’ясом, відповідно прописуємо необхідні інгредієнти для страви, а програма рахує і видає необхідну кількість продуктів, якою нас мають забезпечити, – розповів миротворець.
Скарг на якість продукції за період ротації не надходило. Усі продукти доставляють свіжими і у потрібній кількості, як і воду. Дмитро додав, що у разі затримки з Місії продуктів для харчування відповідна служба надсилає листа, в якому вказано, чим можна їх замінити і попереджають, що затримається на 1-2 дні з урахуванням доставки. Проте Місія забезпечує запас продуктів на тиждень вперед і затримок за 8 місяців майже не було.
Живуть наші вертолітники у збірних модульних будиночках по чотири людини. Відповідно за житлові й санітарні приміщення відповідає Місія ООН. Офіцер розповів, що назва таким будиночкам у «миротворчому народі» є «Кєрімек» – походить від місцевої торгової марки.
– У кожного модульного приміщення є термін експлуатації. Місія забезпечує їх техобслуговування. Якщо виникають проблеми, приїздить спеціальна комісія, яка перевіряє стан будинку і за потреби виділяє матеріали для ремонту, або ж робить повну їх заміну. Через офіційні запити вже менше ніж за тиждень можна отримати новий будинок. Цим теж займається наша логістика, – розповів офіцер.
Ліжка, на яких сплять військові, привезли з України. У комплектації є москітні сітки. Миротворці займаються спортом. У таборі є спортзал, майданчик для баскетболу, футболу, волейболу, стіл для гри в пінг-понг. Коли миротворці виконали поставлені завдання, можуть відпочити, займаючись спортом. А в неділю посмажити м’ясо і за вечерею обговорити тиждень, що минув.
Приблизно місяць тому миротворці вакцинувались від Covid-19 і незабаром отримають другу порцію щеплення. Щодо медичного забезпечення загалом, Дмитро неодноразово чув відгуки від іноземних колег, що наші медики працюють на високому рівні й у них можна повчитися професійності.
«За 8 місяців бачив змію двічі»
Напевне, усім відомо, що досить небезпечно перебувати серед екваторіальних лісів, діючих вулканічних ланцюгів і мешканців дикої природи.
– Свого часу знайомі розповідали й лякали тим, що ані кроку не ступиш, бо натрапиш на отруйну змію чи павука або хмару малярійних комарів. Я змію бачив двічі. Від комарів у таборі захищаємось димовими засобами, крім того, тут регулярно дезінфікують території. З правилами усі добре знайомі. Мораль така: якщо спеціально не лізти до африканських мешканців і діяти за інструкціями, з тобою усе буде гаразд. Дяка Богові, в нашому таборі надзвичайних ситуацій не виявлено. А комарі, якщо і є, то в мінімальній кількості, – поділився Дмитро. – Серед невинних істот – часто по самих будиночках можуть прогулюватися хамелеони.
«Місцевий колорит і соціальний контраст, мабуть, назавжди залишаться у пам’яті»
Місцеві жителі поводяться дуже спокійно. Пересуваються вони у повільному темпі, рух на дорогах у суцільних заторах і не тільки. А ще учасниками дорожнього руху стають візки та дерев’яні самокати. Якщо справа стосується «карманників» або мілких грабіжників, вони швиденько можуть щось поцупити й втекти. Проте рівень життя мешканців республіки й самого міста Гома показує, як бідно живе більшість. Тому й вислів «хочеш жити – умій крутитись», мабуть, напряму стосується людей з низьким рівнем життя.
– За роки миротворчої місії ООН у Конго місцеві звикли до іноземних військових, реагують на нас спокійно, без агресії. Проте бували випадки, коли вони, ніби навмисно, провокували нас, щоб їм виплатили відповідні компенсації. Але в нас не було конфліктних ситуацій. Через те, що виконуємо завдання не із взаємодії з місцевими, тому й можливості, аби реагувати на подібні виклики, немає, – говорить офіцер.
Особовий склад українського контингенту допомагає місцевому дитячому будинку сиріт. Наші військові часто за власний кошт купували дітям-сиротам із Гома харчі, іграшки, зошити й альбоми для малювання.
– Особливо вразило, що, переміщаючись містом на транспорті, я бачу, як люди продають їжу на дорозі, діти з простягнутою рукою просять поїсти, хтось займається крадіжкою, але за кількасот метрів відкривається вид на заможний район, яким курсують останні моделі відомих авто, – поділився військовий.
Комендантська година у місті починається о 18-й вечора. Спиняється рух, припиняються виїзди в місто, робота головного штабу в Місії. За винятком перевезення до аеродрому міста військових і їхній супровід.
Виверження вулкана Ньїрагонго за 20 кілометрів від табору миротворців…
Світ облетіла новина, що діючий вулкан Ньїрагонго почав виверження. Цей вулкан уважають одним із найактивніших. Уперше за останні 19 років вогняною лавиною почало заливати довколишні терени.
Того ж вечора помічник командира загону зі зв’язків зі ЗМІ старший лейтенант Юрій Кульпа повідомив: «22 травня, близько 19-ї години у місті Гома, що в Демократичній Республіці Конго, розпочалось виверження вулкана Ньїрагонго. Командуванням загону було ухвалено рішення про евакуацію особового складу, озброєння та військової техніки у безпечне місце. Під час переміщення особовий склад діяв згідно з планом евакуації, затвердженим вищим керівництвом ЗСУ…»
Тоді димучий слід від лави вулкана спинився в кількох сотнях метрів від столиці провінції Північна Ківу Гома.
Як це було…
– Для нас виверження вулкана було досить неочікуваним. Тоді я ніс службу в чергуванні, під час якого ми отримали доповідь з однієї з веж, що на вулкані щось коїться, спостерігається червоне полум’я… Ми припустили, що це виверження. За командою керівництва, без паніки, ми зібрали тривожні сумки. Особовий склад відреагував злагоджено і швидко був повністю готовий виконувати подальші дії. Загоном виконали вертолітну розвідку. Після доповіді від командира екіпажу, що лава рухається убік міста, командир загону вирішив евакуювати персонал. Увесь нельотний склад завантажився у машини, а льотний – у вертольоти і висунились до кінцевої точки евакуації, – розповів Дмитро. – Тим часом на охороні табору залишилося кілька людей, аби зловмисники не скористалися нагодою і не сталися неприємні наслідки, що можуть виникнути на військовому об’єкті. Пам’ятаю, як дорогою до місця евакуації утворився великий затор… Проте згодом, після інформації, що лава перестала рухатися, ми повернулися на наше місце дислокації.
Дмитро також розповів, що відбуваються невеликі землетруси, від яких дрижать стіни. Місцеві вулканологи повідомили про можливу другу хвилю виверження. Військові українського національного контингенту не втрачають пильності й готові до будь-яких дій.
– Станом на 28 травня через надзвичайну ситуацію й виверження вулкана в місті Гома, сейсмічної активності та наявності вулканічного пилу, екіпажі вертольотів 18-го окремого вертолітного загону залучені до щоденної евакуації місцевого населення та персоналу Місії ООН, – повідомив старший лейтенант Юрій Кульпа.
Наразі український вертолітний загін залишається єдиним, хто виконує польотні завдання в умовах надзвичайних ситуацій, за що здобув високу оцінку Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго.
Дякую за розмову.
Рідні, друзі, колеги з військових частин та керівництво стежать за перебігом подій. Українська спільнота пишається нашими мужніми воїнами й бажає перемогти труднощі й скоріше повернутися на Батьківщину. На Вас чекають. Зі святом, дорогі миротворці.
Фото і відео з особистого архіву Дмитра, Юрія Кульпи та особового складу 18-го окремого загону Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго.
