Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Сьогодні День незалежності відзначає Грузія. Значна її частина перебуває під окупацією Російської імперії. Грузинам це дуже й дуже болить. Тому, мабуть, вони, як ніхто інший, розуміють, що відчувають українці, у яких відібрали Крим і окупували частину Донбасу. І тому прийшли нам на допомогу, влившись до Українського війська у складі Грузинського легіону. Ініціатором та засновником легіону є командир Мамука Мамулашвілі. За його словами, грузини добре пам’ятають ту безкорисливу допомогу, яку українці надали Грузії у 1990-х під час абхазького конфлікту у протистоянні з російськими військами. Тому бажають віддячити нам.
Незалежність Грузії проголошена наприкінці травня 1918 року, а навесні 1920-го радянська Росія визнала цей факт, уклавши навіть відповідний договір із молодою державою. Але вкотре справдилися слова німецького канцлера Бісмарка, який сказав геніальну фразу: «Будь-які домовленості з Росією не варті навіть паперу, на якому їх підписують».
-
- Давід Артава
Адже вже наступного, 1921-го, Червона армія перейшла грузинський кордон, і до середини березня більшість території країни окупували радянські війська. Отже, Грузію спіткала доля УНР. Грузія, як і Україна, перебувала в обіймах «старшого брата» аж до 1991 року, коли грузинський народ висловився, як і український, за право бути господарем на рідній землі. Проте Росія не була б Росією, коли б змирилася з виходом цієї країни зі своєї орбіти впливу: 8 серпня 2008 року о 10 годині ранку за місцевим часом російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі й Горі. Під надуманими гаслами захисту осетинського населення…
…Для Мамуки це вже друга війна. І єдиний ворог. Він захищав батьківщину 2008-го, коли Росія напала на Грузію. Нині допомагає українцям відбивати агресію. Його двічі поранило на обох війнах. І обидва рази – в ту ж саму ногу. Та після госпіталю Мамука повертається на передову.
А Гела про агресію Росії проти Грузії на початку 1990-х лише чув із розповідей рідних. Від них же дізнався про українців, які допомогли його родині врятуватися. Нині, каже, він віддає цей борг: «Мотивація одна ‒ хоча ми часто це кажемо, але це щиро й від душі – чоловічий обов’язок дуже багато значить для нас…»
Зура не розуміє і ображається, коли його запитують місцеві, чому він тут, на війні в Україні. Колись, вірить, і його рідну Грузію звільнятимуть від російської окупації. І тоді, переконаний, українські побратими – теж допоможуть.
‒ Мене у відпустці багато разів запитували: чому ви воюєте? Я відповідаю: «Щоб ви нормально спали. Ви, ваша донька, діти, усі. Тому ми допомагаємо. І я вірю, що у Грузії ви теж допомагатимете». Найголовніше, що вмотивовані всі хлопці, молодці. І якщо можна, скористаюся моментом і передам побажання хлопцям у госпіталь – нехай одужують і нехай так буде, як вони хочуть, завжди.
Не всі повернулися до рідних домівок, загинувши від міометно-артилерійських обстрілів та снайперських куль. Давід Артава – один із них. У 2017 році він виконував бойові завдання разом із українсько-грузинськими побратимами на Світлодарській дузі, коли був поранений один із грузинських легіонерів.Тоді в бесіді з українським журналістом він сказав: «Українці завжди допомагали нам. Це брати наші. Так що братів треба підтримати. Головне, щоб тут був мир. Мир і свобода. І щоб ми перемогли…»
‒ Давід 2016-го приїхав до України, став до лав Грузинського легіону, а потім пішов служити за контрактом до Збройних Сил України. Був старшим солдатом 128-ї окремої гірсько-штурової бригади. Він розумів, куди їде і чому, і чим він займатиметься. І в подяку українцям, які колись підтримали Грузію, він і ще багато хлопців опинилися тут. У нас сусід загальний, який не розуміє дипломатію, не знає нормальних сусідських відносин, – наголосив Мамука Мамулашвілі, командир Грузинського легіону, прощаючись зі своїм побратимом. У Грузії залишилися його дружина й два сини…
Ось такі вони, сини сонячної Грузії. І вони пам’ятають про ту безкорисливу длопомогу, яку надавали їм ми, українці, сини не менш сонячної й доброї України.
Читайте також: У Мукачеві відслужили панахиду за невинно вбитим старшим солдатом Давидом Шартавою
