Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
Кулеметнику окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського матросу Сергію був 21 рік, коли він заявив родині, що стане морпіхом. Знаючи характер сина, батьки не стали відмовляти, лише благословили на добру службу.
– Я завжди хотів спробувати себе в армії. Тож коли мені прийшла повістка, не ховався. Служба мені була до вподоби, тож після «срочки» у 2018 році я без роздумів підписав контракт. Чому хотів потрапити саме до морської піхоти? По-перше, через можливість долучитися до військової еліти. По-друге, я захоплююсь традиціями, які існують у морській піхоті. Та й відіграли свою роль розповіді товаришів, які вже служили. Вони запевняли, що то справжня школа життя. Так воно і є, – говорить морпіх.
За час служби Сергію довелося не раз потрапляти у різні ситуації, але завжди все закінчувалося добре, бо поруч були ті, на кого можна покластися не на 100, а на 1000%.
– Пригадую, як під час моєї першої ротації вперше потрапив під обстріл. Тоді одного бійця було поранено і ми з товаришами під вогнем витягували його до місця евакуації. Здавалося б, нічого особливого, звична справа для бувалих військових. Але я тоді ще не нюхав пороху, то було моє, так би мовити, перше бойове хрещення і перше врятоване життя. Тоді мене вразило взаєморозуміння з побратимами – ми без жодних слів розуміли один одного на якомусь інтуїтивному рівні, – розповідає Сергій.
Військовий також пригадує, з яким нетерпінням очікував, коли зможе одягнути берет морпіха. Адже у морській піхоті право на носіння берета штормової хвилі не надається разом із підписанням контракту. Лише після проходження смуги перешкод морського піхотинця. А щоб бути допущеним до участі у її подоланні, треба було не менше ніж пів року прослужити та мати бездоганний послужний список.
– Торік, десь у цей час, я проходив смугу перешкод морпіха. Це приблизно 5 кілометрів жорсткої «пересєчонки» з купою перешкод і інструкторами. Як вам пояснити, що відчуває той, хто зі зброєю та в повному спорядженні ходить по колодах, лазить у траншеях, коли закидають димовими шашками і доводиться долати водну перешкоду, евакуювати пораненого, а ще під час проходження смуги ти отримуєш недитячих стусанів? Насправді відчуття неймовірні й, якщо вам таке до вподоби, то ласкаво просимо у морську піхоту, – говорить Сергій.
За цей час хлопець встиг здійснити сім стрибків з парашутом.
– Залишилося ще під водою попрацювати, щоб сміливо називатися воїном усіх стихій, – жартує морпіх.
Тепер у підрозділі Сергія служить і його молодший брат Євген. Хлопець, надихнувшись прикладом старшого брата, вирішив не пасти задніх і одразу після строкової служби підписав контракт. Незабаром він матиме змогу вибороти право носити берет морпіха, а поки що Женя дослухається до порад і настанов Сергія, який щиро радіє тому, що брат поруч. Адже тепер вони знову разом і, як в дитинстві, ділять порівну всі труднощі й мають одна мрію на двох – здобути довгоочікувану перемогу.
– Для цього мені не потрібні якісь особливі талісмани, я не маю оберегів – я вірю у свого брата, зброю і морську піхоту, – підсумував Сергій.
Фото: Олександр Єгоров
