Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Нехай хтось скаже, що війна — не найкращий час одягати вишиті сорочки, та більшість українських воїнів рішуче не погодяться. Вони носять вишиванки під своїм одностроєм і вірять, що саме вишита сорочка врятувала під час складного бою, тримають їх у наплічниках поряд із найдорожчими серцю оберегами… Якщо ж сорочку вишивала мама чи кохана, то вона — особливо цінна.
Про унікальний випадок розповів Мишко Адамчак — гітарист, клавішник, сопілкар, а за сумісництвом — парамедик на передовій, якому не один місяць вдавалося поєднувати гастрольне життя із фронтовим.
— Запам’ятався хлопець у вишиванці. Він дістав складне поранення, вся вишиванка в крові, шанси вижити примарні. А він тільки просив, щоб вишиванку не розрізали: мати вишивала. Під час евакуації цього хлопця іноземний журналіст зробив фото, яке потім перемогло на конкурсі. Та це неважливо. Важливо те, що той боєць таки вижив…
Мишко й сам часто носив вишиванку під камуфляжем. Можливо, саме вона зберегла, коли вивозили поранених з поля бою. Хто знає…
— Бачили б ви, як мужньо хлопці поводяться. Ми ж знаємо, які в них поранення, а вони спромагаються жартувати навіть без знеболювання. Наполовину перебинтований хлопчина просить зробити знімок на пам’ять, і ти фотографуєш його, підбадьорюєш, а потім хвилюєшся, чи вижив. Ми не маємо часу на сентименти, у метушні навіть контактами ніколи обмінятися. Та ось розповідаю вам — і мурашки по шкірі. А ще запам’яталось, як рятували одразу п’ятеро поранених біля шахти «Бутівка». Четверо із цих воїнів «наловили» десяток мінних осколків і кілька куль, витягуючи пораненого побратима з поля бою. Справжнє братерство в дії!
А за вільної хвилини на фронті «Лемко» завжди діставав гітару або сопілку. Для нього якісна українська музика — найкращий релаксант.
