Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Наш приїзд до прифронтової Красногорівки разом із координатором стратегічної гуманітарної ініціативи «Допомога Схід», журналістом та письменником Борисом Кутовим відбувся на тлі небезпеки, яку спричинила в місті серія обстрілів з боку окупованого Донецька.
Головний лікар Мар’їнської центральної районної лікарні Микола Слюсаренко та координатор стратегічної гуманітарної ініціативи «Допомога Схід», журналіст і письменник Борис Кутовий.
Наш приїзд до прифронтової Красногорівки разом із координатором стратегічної гуманітарної ініціативи «Допомога Схід», журналістом та письменником Борисом Кутовим відбувся на тлі небезпеки, яку спричинила в місті серія обстрілів з боку окупованого Донецька.
Шістнадцятий обстріл лікарні від початку війни
Травневого дня, близько опівночі, випущений російськими окупантами артилерійський снаряд розірвався на території Мар’їнської центральної районної лікарні, що розташована у Красногорівці. У лікувальному закладі у цей момент перебували 45 пацієнтів із коронавірусною хворобою та пневмонією.
Без постраждалих цього разу обійшлося. Втім, унаслідок обстрілу корпуси закладу охорони здоров’я були відключені від електропостачання. У двох корпусах обстрілом вибито 20 склопакетів вікон. Зазнали пошкоджень приміщення станції «швидкої» та автомобіль екстреної медичної допомоги.
— За сім років, що триває війна, лікарня зазнала 16 артилерійських обстрілів, — розповів головний лікар Мар’їнської ЦРЛ Микола Слюсаренко. — Отже, цей травневий обстріл був шістнадцятим від початку бойових дій. «Приліт» був саме на це місце, де ми з вами стоїмо.
Артснаряд влучив у дерево горобини, яка тут росла майже 40 років, і вмить була просто розтрощена й знищена. Спиляний пізніше обрубок багатолітнього дерева — ніби посічений ножівкою та порубаний на тонкі смужки завдовжки до півметра. Артилерійські уламки товщиною до 2 сантиметрів, які були розкидані по території, вкривали не тільки сусідні газони, а й проходили крізь скло, пробивали стіни корпусів…
Поблизу місця вибуху — шостий корпус лікарні, в якому розміщені електромайстерня, бухгалтерія, станція швидкої медичної допомоги. Велика частина осколків полетіла у напрямку першого корпусу лікарні. Раніше в ньому розміщувалися пологове й гінекологічне відділення, які тепер перепрофільовані для лікування хворих на COVID-19.
За кілька годин після розриву снаряду в лікарні помер 55-річний пацієнт. Він був тяжко хворий на COVID-19, і його рятували як могли. Але медики припускають, що фатальні наслідки міг спричинити саме пережитий стрес від нічного вибуху.
Компетентні органи розслідують ситуацію. Але вже нині адміністрація лікарні визначила, що матеріальний збиток від завданих артилерійським обстрілом руйнувань сягає 260 тисяч гривень.
«Найгарячіше» тут було у 2015-му та 2017 роках
Микола Слюсаренко працює в Мар’їнській центральній районній лікарні з 1979 року, а очолив цей заклад 2008-го. За 14 років керівництва ЦРЛ на його долю випало сім років війни…
«До 2014 року лікарня була розрахована на 315 ліжко-місць. На початку бойових дій тут працювали 11 відділень і відділення анестезіології та інтенсивної терапії, — зазначає головний лікар. — Після 2014 року частина відділень вимушено припинила свою роботу. Адже, погодьтеся, неможливо собі уявити, щоб функціонували поблизу лінії зіткнення пологове, гінекологічне та дитяче відділення. Частину відділень було евакуйовано до міста Курахового, де вони відновили роботу. У Красногорівці ж продовжили діяти терапевтичне та неврологічне відділення. Нині перевели з Курахового одне відділення. Але, знаєте, якби ситуація була більш спокійною та мирною, то може би й інші відділення перевели сюди. Але ж самі бачите — шістнадцятий від початку війни «приліт»!».
Найбільш інтенсивних обстрілів лікарня у Красногорівці зазнала в липні—вересні 2015 року та у травні 2017 року. Саме у ці періоди тут сталися найбільші руйнування, про які свідчать руїни — згоріла майстерня та інші корпуси з іржавими остовами автомобілів. Вони вже не підлягають відновленню, і навколо них, на господарчому дворі лікарні, ніби завмер час…
Місія проекту «Допомога Схід» — рятувати
Був час, коли деякі можновладці, скептично оцінюючи перспективи прифронтової лікарні, намагалися цей медичний заклад просто закрити. Але саме тоді, у найскрутніший для Мар’їнської районної лікарні час, на допомогу прийшов генерал-лейтенант Сергій Наєв.
Головний лікар Микола Слюсаренко згадує: «У перші роки після початку бойових дій у Донецькій області не було можливості надавати кваліфіковану хірургічну допомогу. Тоді, завдяки організаційному сприянню Сергія Наєва, ми уклали договір із 6-ю міською лікарнею Дніпра, яку очолює Олександр Сірий, і туди були направлені мешканці Мар’їнки для проходження лікування».
Координатор проекту «Допомога Схід», журналіст і письменник Борис Кутовий наголошує на особливій ролі Мар’їнської ЦРЛ у започаткуванні цієї гуманітарної ініціативи:
— Саме тут, у Красногорівці та Мар’їнці, зародилася ідея проектів «Допомога Схід» і «Допомога Іде». Потім, коли вже набралися досвіду, ми почали втілювати ще більш потужні гуманітарні ініціативи. Генерал-лейтенант Сергій Наєв, маючи рідкісну широту поглядів, вміє бачити проблеми не тільки військових та керувати військами в бойовому плані. Він знає також і проблеми цивільних. І знає, як їх вирішувати.
Співпраця військовослужбовців і цивільних у справі піклування про здоров’я дорослих і дітей розгорнулася у 2016—2017 роках, коли у рамках проекту «Допомога Схід» були проліковані понад 40 дітей з Мар’їнки. Також більш як 40 дорослих отримали досить серйозну медичну допомогу на базі 6-ї та 8-ї клінічних лікарень Дніпра. Це були променева терапія для онкохворих і складні хірургічні втручання. Було проведено 43 складних операції з ендопротезування суглобів.
Борис Кутовий, який безпосередньо вирішував організаційні питання лікування, наголошує: «Мар’їнська земля, мар’їнські люди увійшли в моє серце одразу. Тут я прийняв своє бойове хрещення. Тут був під обстрілами снайперів, коли вони випробували новітні снайперські гвинтівки в 2015 році. Я завжди пам’ятав Мар’їнку і як координатор проектів «Допомога Схід», Artперемир’я та інших ініціатив. Я завжди приділяв Мар’їнці особливу увагу. Це такий уже поклик серця».
Щит, який захищає і першим приймає удар
Співпраця українських військовослужбовців і цивільного населення одним лише лікуванням пацієнтів прифронтової зони не обмежується.
— У Мар’їнці та Мар’їнському районі залишається майже три тисячі дітей, — зауважує Борис Кутовий. — Ми багато разів привозили й продовжуємо привозити сюди найкращі театральні та музичні колективи. Ми збираємо дітей, вітаємо їх. Кожна дитина завжди отримує подарунок від військових під час цих виступів. Минулого року передали будівельні матеріали для Мар’їнського району. Зокрема, це понад 20 тисяч квадратних метрів спеціалізованого бельгійського руберойду для відновлення дахів будинків, які були поруйновані внаслідок ворожих обстрілів.
В особливому фокусі була та залишається Мар’їнська лікарня. Загалом сюди передано три вантажі за цей період із Франції, Бельгії та Німеччини. Це — медичне обладнання, медичні меблі, засоби гігієни для хворих, медичні розхідники для хірургічного втручання, для надання першої допомоги при пораненнях і опіках. У грошовому виразі це — мільйони гривень, оскільки обладнання є дуже дороговартісним. Втім, чи можна якимось грошовим виміром визначити медичну допомогу, яку отримали люди, яка їм потрібна саме зараз, і їм не знадобилося їхати до інших регіонів України або до обласних центрів, а лікуватися саме тут.
— Ведеться активна робота з адміністрацією Мар’їнської лікарні стосовно визначення її потреб, зокрема, після недавнього обстрілу. І ми формуємо допомогу Франції, щоб найближчим часом привезти її до Мар’їнки, -каже Борис Кутовий. — Але дуже важливий момент — це те, що ми доправляємо сюди саме те обладнання й ті речі, які тут особливо затребувані й потрібні. Це — цільова допомога й конкретні справи та речі.
Загалом за період роботи стратегічної гуманітарної ініціативи «Допомога Схід» до більш як 35 медичних закладів, переважна кількість яких розташована поблизу лінії зіткнення на Донбасі, доправлено майже 74 тонни гуманітарних вантажів медичного призначення майже на 25,5 мільйона гривень. Лише за минулий рік в район проведення операції Об’єднаних сил та в інші регіони України до медичних закладів доставлено цільову гуманітарну допомогу загальною вартістю майже 6,5 мільйона гривень. Лікарні та військові госпіталі отримали різноманітне медичне обладнання, медичні розхідники, одноразові медичні інструменти, ортези, одноразовий медичний одяг, спеціалізовані медичні ліжка та матраци, медичні меблі, одноразові набори для проведення хірургічного втручання, набори для передопераційної підготовки та промивки ран, набори для лікування опіків, а також засоби гігієни для важкохворих.
У рамках роботи проекту «Допомога Схід» гуманітарні вантажі доправлено в Україну з Франції від Асоціації «Медична та благодійна допомога Франція—Україна» (Aide Medicale & Caritative France-Ukrainе), віце-президент пані Діана Дольс, Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України на чолі з президентом асоціації Леонідом Костюченком.
Але проблеми залишаються, і одне з найгостріших питань прифронтових Мар’їнки та Красногорівки — кадрове. Районна лікарня не є в цьому плані винятком. Адже молоді фахівці на роботу сюди їхати не поспішають, і вся робота відбувається силами тих працівників, які тут лишаються, попри війну та випробування, з довоєнного часу.
— Якщо наша лікарня припинить тут працювати, як і технікум-коледж, який діє поруч, то на місті Красногорівці можна ставити хрест. Місто перестане існувати, — зауважує головний лікар Мар’їнської ЦРЛ. -Ви знаєте, наші робітники кажуть, що ми тут слугуємо своєрідним щитом — щоб далі повзуча ворожа агресія не поширилася на решту території України. А щит, самі знаєте, не лише захищає, але й він і першим приймає на себе удар.
Борис Кутовий додав:
— Ті, хто тут залишився працювати, й залишився свідомо, — ці люди надають приклад справжності всім українцям, всьому світу. Адже завдяки цим людям ми маємо взірець самовідданого служіння людям, державі, Богові.
Джерело: Голос України
