Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Старший матрос Руслан Остапенко – моторист-електрик малого броньованого артилерійського катера «Вишгород». Моряк родом із Кіровоградщини, служить на флоті з 2018-го. Розповідає, ще з школи готувався до служби в армії. Пройшов допризовну підготовку, усі медогляди, приписну кампанію. Але повістка з військкомату все ніяк не приходила. Тож довелося іти в територіальний центр комплектування, проситися на контракт. У ТЦК пропонували службу в частинах та підрозділах різних видів і родів військ. Однак хлопець твердо вирішив втілити дитячу мрію – стати моряком.
– Прикладом для мене завжди був батько, – розповідає Руслан. – Він служив морським прикордонником на радянсько-китайському кордоні. Я змалечку слухав історії про службу на кораблі. Для мене було принципово продовжити славну сімейну традицію і стати гідним сином свого батька.
Служба в українських ВМС розпочалася з Одеси. Матрос Остапенко був призначений на катер зв’язку «Південний». Згодом молодому перспективному морякові запропонували посаду моториста-електрика на МБАК «Вишгород», котрий базується в Маріуполі і виконує бойові завдання у складі Об’єднаних сил у Азовському морі.
– Я не роздумуючи погодився, – говорить Руслан. – По-перше, хотілося зробити свій внесок у захист країни від агресора. А по-друге – це безцінний досвід для мене, як для військового моряка. Служба на малому катері, де кількість екіпажу обмежена, доволі непроста. Коли ти один займаєшся цілим напрямком роботи – це величезна відповідальність. Робочий день починається з огляду технічних засобів. Я перевіряю всі механізми, електрочастину катера, проводжу обслуговування. Адже від швидкості й якості твоєї роботи залежить боєготовність катера і доля всього екіпажу. Особливо тут, в Азовському морі, де провокації ворога супроводжують чи не кожен наш вихід у море.
