Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Сьогодні, у Міжнародний день музеїв, мати легендарного спецпризначенця В’ячеслава Галви розповіла агентству АрміяInform про музей героїв АТО/ООС у Черкасах, названий на честь її сина.
Її син — легендарний спецпризначенець і професійний інструктор полковник В’ячеслав Галва, який завдяки особливій технології навчив не один десяток українських воїнів (серед них є і славетні герої цієї війни, зокрема Максим Авраменко) воювати і виживати в екстремальних умовах.
Полковник Головного управління розвідки Міноборони України Галва вивчав військову справу в Києві, США, Франції, брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне. Був розвідником, снайпером, сапером, парамедиком. На війну пішов добровольцем і загинув 26 серпня 2014 року.
— Мій син зробив себе сам завдяки наполегливості, прагненню до навчання й участі в багатьох міжнародних миротворчих місіях і навчаннях… А я — просто мама, яка вдячна людям за пам’ять про нього, — каже Олена Галва.
Задля збереження та вшанування пам’яті про В’ячеслава Галву (позивний «Кузьмич») Клуб юного моряка в Черкасах, звідки родом В’ячеслав, влаштував музей слави героїв АТО/ООС. На його честь названо і навчальний катер клубу «Кузьмич».
«Тут кожна річ — особлива, наповнена історією і пам’яттю про сина»
— Ми передали до музею більшість речей, які син залишав у нас між поїздками в миротворчі місії й на Схід. Також речі передали батальйони «Азов», «Донбас», «Київ-1», де він тренував військових. Компанія-виробник, для якої він тестував амуніцію та засоби захисту, передала бронежилет, —розповідає Олена Всеволодівна.
У музеї для неї кожна річ — особлива, бо наповнена історією і пам’яттю про сина.
— Ось рукавиця з дірочкою… Протерлася від того, що син постійно стріляв… Він залишив її, коли був у нас проїздом. На Схід взяв нову пару тактичних рукавиць. Подерті попросив викинути. Я тоді забула про них, а тепер вони бережуть пам’ять про нього, — каже Олена Галва.
У музеї багато його речей з війни, які він використовував в інструкторській діяльності, а також привезені з миротворчих місій.
— Ми передали в музей кепку з емблемою ООН, яку син привіз із першої місії в Сьєрра-Леоне. Футболку, яку носив під час підготовки бійців на війну, захисну амуніцію і спорядження до неї. Дещо привезли побратими. Дуже вдячна, що не забувають сина, щороку приїздять мене вітати з Днем матері і кажуть: «Ми вижили лише завдяки вашому сину!». Тобто ті знання, які він їм дав, — були справді корисними, — розповідає мати.
Особливий експонат у музеї — карта, яку зробив молодший син В’ячеслава. Там прапорцями позначено місця, де народився його тато, де бував і де віддав життя, захищаючи Батьківщину.
Служив у війську полковником — на війну пішов рядовим
Іронія долі: В’ячеслав Галва, який до війни за час служби в армії став полковником Головного управління розвідки, під час бойових дій пішов на війну рядовим. За документами, які рідні отримали із району АТО після його загибелі, він є «рядовим міліції 1-го відділення 1-го взводу 1-ї роти батальйону міліції спецпризначення при Донецькому УМВС».
Очевидно, що це унікальний в усій Україні, а може, й у світі «рядовий», який досконало володів практично всією без винятку стрілецькою зброєю, був інструктором з тактико-вогневої підготовки, експертом з тактики дій малих бойових груп, інструктором-парамедиком (навички універсальної медичної допомоги в умовах війни та катастроф) і навіть інструктором з «крав-мага» — розробленої в Ізраїлі системи рукопашного бою — чи не єдиного його різновиду, що не має аналогу у спортивній боротьбі, бо його техніка спрямована не на відключення, а на фізичне знищення противника…
Рятував українську «Фаїну», яку захопили сомалійські пірати
В’ячеслав брав участь у бойових діях ще задовго до війни на Донбасі. В Африці — під час двох довготермінових відряджень у складі миротворчих підрозділів ООН до охопленої громадянською війною Сьєрра-Леоне у 2009 році, саме Галва рятував захоплене сомалійськими піратами українське судно «Фаїна» з військовим вантажем (33 танки Т-72, 6 установок залпового вогню, гранатомети, боєприпаси…).
У 2010 році він працював у компанії «P1G-Tac», яка надзвичайно успішно розробляла військове спорядження.
Коли ж на рідну землю вторглися вороги, бойовий офіцер вирушив на Донбас. Він вважав, що зобов’язаний досвідом допомогти рідній армії, яка здебільшого тільки навчалася мистецтву війни. Став інструктором добровольчих підрозділів. І не тільки навчав, а й сам ішов у бій.
Загинув 26 серпня 2014-го. Після тяжкої бойової ночі, коли вибухові пристрої, які встановив Галва, знищили дві бронемашини ворога під Новоазовськом, полковника викликали до штабу в Урзуфі. Він отримував майно, «загублене» під час відступу ворогом — два джипи, завантажені бойовим спорядженням. Взяв до рук одну з гранат, раптом сказав: «Тут щось не так!», відвернувся, прикриваючи товаришів від гранати власним тілом і… пролунав вибух. Останнім своїм вчинком він урятував практично всіх, хто був у той час на базі, — якби детонували всі боєприпаси, мало б хто уцілів…
Ідея створення музею
Музей імені В’ячеслава Галви на позивний «Кузьмич» заснований у Черкасах 2015-го завдяки керівнику клубу Владиславу Підгурському та його заступнику з навчально-виховної частини Михайлу Шитку.
Саме Михайло Шитко — натхненник створення музею пам’яті легендарного воїна. Адже якось відвідавши його курси, був надзвичайно вражений та натхненний його вправністю, професійністю і дієвістю навчань.
На базі Клубу юного моряка в Черкасах також є експозиція Черкаської флотилії. Серед моделей — героїчний тральщик «Черкаси», який 25 березня 2014 року впродовж двох годин штурмували російські гелікоптери та швидкісні катери. Окрема експозиція присвячена повстанню в Холодному Яру, захопленню Криму та подіям на Сході України.
Довідково. Клуб юних моряків заснований 1973 року і тепер має власну флотилію, розташовану на базі в сусідньому селі Свидівок. Його вихованці — юні моряки — підтримують постійні дружні зв’язки з 503-м окремим батальйоном Корпусу морської піхоти України, який базується в Маріуполі. Батальйон має назву «Борсуки», на псевдо тодішнього комбата Вадима Сухаревського. Під патронатом Спілки морських піхотинців України на базі клубу діє гурток морської піхоти, де молодь виховують справжніми патріотами і борцями за Україну.
