Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Прикро, що саме тепер, коли восьмий рік триває російсько-українська війна й наша армія потребує значної підтримки в суспільстві та чималих ресурсів, знаходяться такі «господарники», які, користуючись шпаринками в законодавстві чи відвертим лобіюванням власних інтересів у судах, захоплюють стратегічну власність Міноборони України — землі оборони.
Землі оборони, а саме про них іде мова, є наразі одним з найцінніших активів, за який розвернулись судові баталії на Хмельниччині. Як не прикро, але цьому сприяла й несистемна робота певних військових структур, котрі мали б як зіницю ока берегти державне майно. Ці баталії розпочалися не сьогодні й не вчора. Роками триває повзучий наступ на землі оборони, яких на Хмельниччині досить багато.
Справжні судові війни розгорнулись і в Старокостянтинові. 2725 га земель з 1979 року та 408 га земель з 1980 року є у власності держави в особі Міністерства оборони України, а безпосереднім користувачем цих земель був і є квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького (колишня назва Хмельницька КЕЧ району).
У результаті «оптимізації» чисельного складу, а простіше — скорочення бойових частин гарнізону у період 1995-2013 років, у місті вивільнилася певна кількість землі, полігон і військові містечка, які тимчасово не використовують. Однак ці території ніхто не відчужував та не «дарував» міськраді, яка, як показує багаторічний досвід, вправно нею розпоряджається, не задумуючись про збитки державі й відповідальність за такі протиправні дії.
Упродовж 2017-2019 років Старокостянтинівська міська рада ухвалила низку рішень, якими відібрала велику частину військових земель. Мова йде про ділянки, розташовані у місті по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 площею 14,9 га та по вул. Заїкіна, 95 площею 60 га.
У листопаді 2017 року міська рада вирішила провести інвентаризацію цих двох земельних ділянок з метою оформлення документів на них та подальшу передачу у власність приватним особам. І все це відбувалось під гаслом — «ми це робимо для учасників бойових дій». Саме так пояснювали посадові особи міськради в судових засіданнях свої дії.
Попри те, що посадовці міської ради знають достовірно: ці землі є державною власністю й належать до сфери управління Міністерства оборони України, міська рада вирішила не долучати до інвентаризації представників законного користувача — КЕВ, а вправно й швидко, одноосібно розпорядитися чужим майном. Результат таких дій — завдання значних матеріальних збитків оборонному відомству, що полягає у захопленні чималої кількості землі, на яку КЕВ має всі правовстановлювальні документи.
Починаючи з 2018 року, юристи КЕВ відстоюють у судах частину земель, які міськрада відібрала в держави. Так Господарський суд Хмельницької області у судовій справі встановив, що будь-які дії міської ради по вказаних локаціях є протиправними, оскільки земля державна й рада відповідно не може нею розпоряджатись, бо до територіальної громади її не передавали встановленим порядком.
Однак посадовцям міської ради рішення суду — закон не писаний. Замість того, щоб припинити незаконну діяльність, чиновники швидко надали кадастрові номера на ці дві ділянки й визначили їхній статус як землі комунальної власності, а потім поділили останні на ділянки з присвоєнням кадастрових номерів.
Зрештою, щодо цієї ситуації таки було відкрито кримінальне провадження. Під час нього на всі земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, накладено арешти.
І тут теж не все просто. Судова гілка влади натомість, щоб підтримати й зберегти державну власність, при цьому врахувавши свої ж попередні висновки, приймає рішення всупереч закону та здоровому глузду.
Прикладом цього є те, що Господарський суд Хмельницької області визнав незаконними дії міської ради і скасував рішення по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 на земельну ділянку площею 14,9719 га. Однак позовні вимоги КЕВ у справі по земельній ділянці площею 60 га, що по вул. Заїкіна, 95, суд не задовольнив. Один з мотивів суду той, що КЕВ не є правонаступником КЕЧ! Дива та й годі! КЕВ досі не може зрозуміти звідкіля суд дійшов висновків про правонаступництво, якщо КЕЧ змінила назву на КЕВ? Єдиний аргумент у суді — слова посадовців міської ради та їхнього адвоката.
Не знайшли істини й підтримки військові і в Північно-західному апеляційному господарському суді, куди звернулися з апеляційною скаргою. У суді апеляційної інстанції колегія суддів погодились із суддею першої інстанції навіть у частині нароблених помилок у рішенні.
У лютому цього року Верховний суд скасував рішення господарського суду Хмельницької області та Західного апеляційного суду і повернув на новий розгляд. І вже відповідно до цього рішення від 11 травня Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення на користь Міністерства оборони України в особі квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького. Але, враховуючи попередній досвід, сторона, яка програла, не зупиниться й почне вишукувати інші шпаринки у законодавстві, щоб все ж таки залишити землі оборони у своїй «орбіті».
Але виявом цинізму в цьому випадку є той факт, що міська рада продовжує систематично отримувати від Міністерства оборони в особі КЕВ чималі податки за ці землі — понад 60 мільйонів гривень на рік. Мало того, ще й у випадку затримки з їхньою оплатою ініціює перед органами Державної фіскальної служби позови до КЕВ про стягнення податків та застосування штрафних санкцій. Тобто Старокостянтинівська міська рада умудрилася проявити неабиякий креатив у сенсі рейдерства земель оборони й ще за них отримувати значні кошти.
Можливо, старокостянтинівським посадовцям варто взяти приклад з міської ради Хмельницького, яка своїм рішенням ще у 2015 році встановила нульову ставку податку на землі оборони в обласному центрі!
Чи є цивілізовані способи розв’язати питання земель оборони, які не використовують наразі? Так є, і це має бути зроблено в законний спосіб — відповідно до нормативних документів Міністерства оборони й Кабінету Міністрів України. На цьому прикладі очевидно, що слід зрештою перевести земельні відносини між місцевою владою та оборонним відомством у взаємовигідні й цивілізовані стосунки.
