Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Днями в Дніпрі відбувся мітинг, на якому ветерани російсько-української війни та рідні загиблих захисників України висловили своє обурення тим, що в міському транспорті останнім часом трапилися кілька конфліктів на ґрунті обмеження права громадян на пільговий проїзд — одного ветерана було побито, а матір загиблого воїна, яка їхала на кладовище вшанувати загиблих захисників, привселюдно ображено.
Учасники заходу вимагають від міської влади припинити створювати штучні підстави для дискримінації учасників бойових дій і членів родин загиблих — усі рішення влади мають ухвалюватися з позиції поваги до ветеранів та батьків загиблих героїв.
Мітингувальники наголошують — жоден випадок негідного ставлення не залишиться без негайної і консолідованої відповіді.
Суть справи полягає в тому, що у зв’язку з епідемією COVID-19, з 24 березня міська спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня одним із пунктів свого рішення постановила тимчасово обмежити всі категорії громадян, які мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, користуватися цим правом цілодобово. Згідно з рішенням міських посадовців, пільги на проїзд дійсні лише з 10-ї до 15-ї години.
Посилаючись на те, що рішення міської спеціальної комісії суперечить чинному законодавству, активісти ветеранського руху звернулися до адміністративного суду та оскаржили його в частині, яка встановлює часові обмеження на пільговий проїзд. Проте законної сили рішення суду ще не набрало — протилежна сторона подала апеляційну скаргу, формально заблокувавши можливість не тільки учасникам бойових дій, а й десяткам тисяч інших дніпрян користуватися своїми законними правами на безоплатний проїзд.
5 травня о 9-й ранку мати загиблого Андрія Савчука Галина Кузьменко їхала на панахиду за загиблими захисниками України на кладовище. Водій маршрутного таксі не тільки відмовився везти жінку безкоштовно, а й привселюдно її ображав та насміхався. Ба більше — за матір, яка пояснювала, що їде на кладовище до сина, який віддав життя за мирне небо над Дніпром, ніхто не вступився.
Місяць тому на іншому маршруті в Дніпрі водій та пасажири побили ветерана полку «Дніпро-1», який хотів скористатися своїм правом на пільговий проїзд. Життю та здоров’ю чоловіка наразі нічого не загрожує, нападників затримано, водія з роботи звільнено.
І це непоодинокі випадки, тому ветеранська спільнота та громадська організація родин загиблих захисників «Родинне коло загиблих героїв» зібралися в центрі міста на акцію протесту біля кінцевої зупинки маршруту, водій якого образив матір загиблого.
На вимогу мітингувальників до зібрання прибули представники Департаменту транспорту Дніпровської міської ради та перевізника, які вибачилися перед жінкою за поведінку водія — його вже звільнено з роботи. Також відомо, що після того, як подія набула широкого розголосу, водій залишив місто і поїхав туди, звідки родом.
Представник міської ради — спеціаліст Департаменту транспорту Дніпровської міської ради Іван Васючков запевнив учасників зібрання, що принципова позиція Департаменту транспорту є незмінною — водіям громадського транспорту, які подібним чином себе поводять, немає місця у професії, до них засовують практику негайного звільнення.
Щодо ж до відновлення права громадян користуватися пільгами на перевезення в повному обсязі, то ситуацію має вирішити або апеляційний суд, де розглядається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, або ж автори нововведення — міська спеціальна комісія.
— Ми зібралися, бо в нас увірвався терпець спостерігати за подіями, які відбуваються не тільки в Дніпрі, а й в області. У нашій героїчній області, яка має найбільше загиблих і де лише днями поховали ще трьох хлопців, ми спостерігаємо свавілля деяких персон, які заохочуються діями влади та перевізників.
5 травня ми разом із обласною радою організували панахиду на Краснопільському кладовищі. Я сіла на 113 маршрут, показала своє посвідчення. Водій сказав: «Ні, ще немає 10-ї години, я не буду вас везти».
Вибачте, я не звичайний пільговик, я мама загиблого, яка їде на кладовище, де має відбутися панахида. З пасажирського салону почало лунати «виходь, ми їдемо на роботу».
Водій, маючи підтримку пасажирів з салону, сказав: «Она на встречу с покойниками едет».
Так ось, я їхала не на зустріч з небіжчиками — там поховані тимчасово невстановлені захисники України, у яких немає на цей момент матері та батька, які б прийшли їм вклонитися. Тому ми всі повинні їм вклонитися.
Син загинув, зазнавши важкого поранення в місті Іловайськ. Він помер у мене на руках. Я завжди говорю, що я щаслива мати, бо з ним попрощалася. Дехто ж отримав чорний згорток з рештками своїх синів і дочок.
І такі категорії сьогодні викидаються з маршруток. Це траплялося і до карантину, а тут ще й ця постанова їм на руку. Подивіться — пасажири без масок, маршрутки переповнені, вранці не всунешся в неї — ось такий карантин. І на цій підставі викидають кого — найбільш незахищених, найбільш травмованих.
Маючи онуку, я жодного разу не застосувала її право на безоплатний проїзд, адже боюся, що дитина зазнає травми.
Це дочка Героя чи хто? Чому вона повинна боятися суспільства? Що її батько зробив суспільству — він його захистив. А що суспільство робить для цієї дитини — воно її принижує.
Тому ми сьогодні зібралися тут і обіцяємо, що жоден випадок, який стосується наших хлопців-захисників, наших матерів, наших дітей, не буде пропущений, будемо виносити це на всеукраїнський рівень. Торік у вересні родини загиблих вперше зібралися на Всеукраїнський собор — проблем дуже багато, але ми не дозволимо розколювати суспільство, будемо його консолідувати, будемо відстоювати права захисників, які повинні бути захищені державою і місцевою владою, а не нами — у боях із маршрутниками.
Я не сприймаю безоплатний проїзд як матеріальну допомогу. Я сприймаю це як орден сина, який дає мені можливість гідно продовжити життя на цій землі після його втрати.
Зрозумійте, не про мене особисто йдеться — це глобальна проблема в суспільстві. Якщо прикладами такої зневаги будуть люди, які перебувають при владі, то цей конфлікт буде поглиблюватися. Цей конфлікт буде закінчуватися бійками і цей конфлікт буде закінчено тим, що люди самостійно наводитимуть порядок, якщо це більше зробити немає кому, — говорить мати загиблого воїна Галина Кузьменко.
Побратим загиблого Андрія Савчука, учасник бойових дій та громадський активіст Олег Чистопольцев говорить, що учасники мітингу вимагають, насамперед, поваги — до ветеранів, до батьків загиблих. Щоб усі рішення міської влади ухвалювали з позиції поваги та не створювали таких умов, щоб хтось мав можливість ображати чи принижувати ветеранів чи членів родин загиблих.
— Багато хто з ветеранів, батьків загиблих героїв з розумінням ставиться до цього рішення комісії. Хоча також усвідомлюємо що воно незаконне — тому що є закон, який гарантує нам пільговий проїзд, і рішення місцевої влади не може позбавити нас цього права. Але, наголошую, це рішення міської влади дало підстави деяким водіям принижувати громадян, які мають пільги, зокрема учасників російсько-української війни та батьків загиблих Героїв.
Ми ці пільги собі не просили — їх нам надала держава як вдячність за те, що ми захистили її територіальну цілісність. Ми дали змогу жити під мирним небом і цим водіям, і перевізникам, і представникам влади. Що ми бачимо натомість — таке ставлення і такі рішення.
Ми також бачимо вибіркову принциповість з боку перевізників і водіїв, коли вони вимагають чіткого дотримання часового режиму від пільговиків, закриваючи очі на недотримання елементарних протиепідеміологічних заходів рештою пасажирів, які передбачені цим же рішенням комісії.
Ставлять ультиматуми: або виходь, або плати — інакше нікуди не поїду. Інші пасажири поспішають у справах, запізнюються — їх навмисно протиставляють пільговикам. Навмисно зіштовхують учасників бойових дій, родичів загиблих з мешканцями міста, — обурюється Олег Чистопольцев.
Чоловік наголошує, що влада зазвичай робить те, що їй дозволяють робити громадяни, тому позиція ветеранів та родин загиблих є однозначною — спроби їх дискримінації неприпустимі.
