Фельдшер за освітою, який до широкомасштабного вторгнення рф працював у Кривому Розі на шахті. Йому 34 роки, за плечима вже…
Залишилися лічені дні до початку щорічного «побєдобєсія», яке із завидною регулярністю влаштовує наш сусід. Слідуючи за своєю імперською суттю, Росія визнає лише таку історію, яка прославляє перемоги «славної російської зброї». Ще у 2010 році тодішній прем’єр-міністр Путін прямо заявив на весь світ, що перемога у війні проти Німеччини — виняткова заслуга Московії, яка перемогла б і без допомоги інших союзних республік, тому що вона «країна переможців». Зрозуміло, що в цій системі «традиційних цінностей» і скрепів поразки ретельно приховуються. Ще й, на додаток, країни, які не згодні з таким трактуванням подій та мають «нахабство» розповідати правду, кремлівські «правдолюбці» таврують «переписувачами історії» та «оскаженілими русофобами».
Проте деякі воєнні перемоги над дійсно знахабнілою Росією не просто не забуті, а й відзначають як державні свята чи пам’ятні дати.
Конотопська битва
Відповідно до заяв російських дипломатів, лідерами у справі «посилення антиросійських настроїв» — тобто, у встановленні державних свят на честь перемоги над Росією, є українські президенти. Так, наприклад, у 2008 році був підписаний Указ про відзначення 350-річчя Конотопської (інакше — Соснівської) битви.
Довідково. Конотопська битва відбулася наприкінці червня 1659 року між військами гетьмана Івана Виговського та Кримського ханату проти московського війська. Вона стала одним із ключових епізодів московсько-української війни 1658—1659 років.
Триденна масштабна сутичка поблизу сучасного Конотопа, Сумської області, як завжди, спалахнула внаслідок втручання Московщини у внутрішні справи Української держави, яка переживала важкі часи Руїни. Нахабні зазіхання московитів на завойовані Військом Запорізьким території та неотримання Переяславських угод вилилися у збройні протистояння.
Тоді 100-тисячне московське військо більш ніж удвічі переважало об’єднані козацько-кримські сили, проте союзники організували ефективну протидію та завдали жахливих ударів противнику, внаслідок чого третина північних зайд була знищена, а ще близько 15 тисяч опинилися у полоні.
Після підписання Указу щодо цієї історичної перемоги російські «науковці» і їхня «п’ята колона» в Україні розпочала камлання з приводу «перевищення значення» Конотопської битви, прославляння «бунтівників» проти царату, недопустимість ушанування «братовбивчої (російсько-української) війни» тощо.
МЗС Росії, в притаманному йому шовіністичному стилі, заявило, що подібні події «розумні люди соромляться відмічати». На що Україна відповіла: «Це наша внутрішня справа, відновлення історичної пам’яті й історичної правди».
Зимова битва в Карпатах
Ще одна переможна для українців, так звана Карпатська битва, відбулася на східних фронтах Першої світової війни у січні – квітні 1915 року. Тоді проти російських військ, які прагнули прорватися через Карпати до Угорщини, стали українські солдати двох інших імперій – Німецької та Австро-Угорської. Кілька тижнів у страшних боях палали міста і села в районі сучасних Перемишля, Ужгорода, Самбора, Мукачева, Стрия.
Через 100 років після тих героїчних подій Президент України назвав українців, які воювали проти Російської імперії в Першій світовій війні, «мужніми й стійкими борцями за незалежність». На честь славного ювілею кілька військових частин Збройних Сил України отримали почесні найменування.
Винос. Насправді українських перемог над Московією було набагато більше. Після здобуття державної та ментальної незалежності Україна поступово згадує Зимові походи часів визвольних змагань, похід Сагайдачного на Москву 1618 року, визволення Криму Петром Болбочаном тощо.
«Польсько-литовська окупація Москви»
Свою знамениту перемогу над росіянами у жовтні минулого року святкувала й свідома частина литовського й польського суспільства. Московити називають події 410-річної давнини «окупацією», а нащадки Речі Посполитої — ювілеєм взяття столиці неадекватного агресивного сусіда, який і в ХVІІ столітті так само щирив зуби на інші країни.
До речі, ідея святкування взяття Москви виникла після того, як Росія цинічно запропонувала Польщі відзначити 75-ту річницю окупацію Варшави радянськими військами.
«Удар у спину» — ювілей Золотої Орди
Ще одну неприємну для Московщини пам’ятну дату запропонував голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров: у 1571 році російську столицю взяли та спалили війська звитяжного кримського хана Девлета Ґерая.
Також неочікуваного «контрольного пострілу» Росія зазнала з боку «вічного молодшого брата» — казахського народу. У 2020 році Казахстан офіційно відзначив 750-річчя Золотої Орди, назвавши подію «Великою нацією» (Ұлық Ұлыс). Причому напруга в кремлівських колах буде зберігатися ще принаймні три роки, бо святкування ювілею розтягнули до 2022-го. Уряд країни і її президент заявили, що вважають Золоту Орду «частиною культурного коду казахів».
Звичайно, Золота Орда «потопталася» й на наших теренах, але різниця між українцями і росіянами якраз і полягає в тому, що на історію потрібно дивитися об’єктивно, без традиційного шовіністичного «побєдобєсія» з його «дідивоєвали» і «можемповторіть».
На цю тему – відео від проєкту «Історія без міфів»: «Маніпуляції історією: як Росія приховує свої поразки».
