Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Музичною основою радянської російськомовної патріотичної пісні «Вставай, страна огромная!», офіційно опублікованої на третій день після початку так званої Великої Вітчизняної війни, є забута пісня українських повстанців під назвою «Повстань, народе мій». Про це стверджує кобзар та заслужений артист України Тарас Силенко.
Так, відомо, що авторство радянського «хіта» «Вставай, страна огромная» приписано росіянам Василю Лебедєву-Кумачу (слова) й Олександру Александрову (мелодія). Згідно з офіційною версією тих часів, 24 червня 1941 року, Лебедєв-Кумач опублікував текст пісні у центральних московських газетах «Известия» і «Красная звезда». Одразу після публікації композитор Олександр Александров написав музику на ці слова. І вже 26 червня на Білоруському вокзалі одна з груп Червонопрапорного ансамблю пісні й танцю СРСР, яка ще не виїхала на фронт, вперше виконала цю пісню.
Водночас Тарас Силенко спростовує офіційну радянську версію, спираючись на своє дослідження походження однієї пісні часів УНР, на згадку про яку натрапив у хроніках про антибільшовицький рух на Криворіжжі часів 1919-1923 років.
Так, вивчаючи закарбовані в книзі «В Херсонських степах» спогади громадського діяча та письменника Федора Пестушко, відомого за псевдонімом як Юрко Степовий, про антибільшовицьке повстання, що спалахнуло в Кривому Розі в травні 1920 року, яке очолив його брат і головний отаман Холодного Яру Костянтин Пестушко (псевдо – Степовий-Блакитний), Тарас Силенко звернув увагу на процитовані автором слова пісні (стор.34):
«…коли хвіст колони поминав міст, із-за Інгулу полетіли крилаті звуки могутньої пісні:
Повстань, повстань, народе мій!
Кидайсь до зброї вмить!
За Україну в смертний бій, –
Свята війна горить…
Колона повільно рухалась на захід, у напрямку Єлисаветграду…»
Згодом Тарас Силенко розшукав віршовану основу цієї пісні (стор. 59 – 60) разом з нотами у 25-му томі «Літопису УПА», присвяченому пісням Української Повстанської Армії. Щоправда, заголовок пісні інший – «Ось день війни народної».
Також, за словами автора дослідження, найбільш повний варіант з нотами знайшовся у пісеннику «Пісня – то моє життя» на сторінці 450 збірника, та в деяких інших пісенних виданнях.
Крім того, спираючись на дослідження Тараса Силенка, український композитор, піаніст і громадський діяч Андрій Бондаренко здійснив порівняльний аналіз обох музичних творів. Про це він пише в групі «Світова музика – українською» в соцмережі Facebook. За словами митця, мелодія радянської пісні є унормованішою, а отже, більш академічною.
– У мелодії є певна різниця. Мелодія радянської пісні більш унормована, академічна. Унормувати, академізувати – для успішного випускника консерваторії це діло звичне. А ось навпаки – фрагментувати, фольклоризувати… Не уявляю, хто міг би це зробити в першій половині XX століття, – зазначає Бондаренко.
Крім того, митець звертає увагу на той факт, що порівняння нот цих пісень дійсно виявляє неабияку схожість, проте – не ідентичність:
«Якщо структура української пісні – ABCD ABC1D (в другому реченні змінюється лише третій такт), то радянської – ABAD A1B1AD (друге речення починається в тональності VI ступеня, перший такт ідентичний третьому). Ідентичними у двох піснях є власне закінчення. Початкові сегменти дуже схожі, а ось серединка – відрізняється.
На початку 1990-х у пресі з’явилися публікації, в яких стверджувалося, що слова до пісні «Священна війна» написав під час Першої світової у 1916-му педагог, поет і музикант, уродженець Чернігівщини Олександр Боде (1865—1939), який незадовго до смерті надіслав свій твір Василю Лебедєву-Кумачу. Той зі свого боку лише вніс у текст незначні зміни, які відповідали реаліям 1941 року. Про це, наприклад, свідчить переписка Зінаїди Колеснікової, доньки О. Боде з «Літературной газетой».
Також відомо, що питання авторства мелодії між нащадками Боде та Алєксандрова поставало навіть у суді. Автором музики російський суд визнав другого, але чи справедливими є суди в РФ?
Андрій Бондаренко припускає, що Олександр Боде почув українську пісню на фронті під час Першої світової, переписав її російською, відправив ноти Алєксандрову, а той вніс зміни в нотному ряді й видав у тому вигляді, який ми знаємо. В будь-якому випадку справжні автори пісні «Повстань, народе мій» залишились невідомими. Відтак її по праву вважають народною. Але тепер, завдяки дослідженню Тараса Силенка, якому випало на долю відродити цю забуту повстанську пісню і стати її першим сучасним виконавцем, можна говорити, що цей твір народився не в 1941 році, а значно раніше. Тоді, коли на уламках Російської імперії поставала Українська Народна Республіка.
