Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Історії про людську гідність, порядність та небайдужість іноді залишаються непоміченими широким загалом. Найчастіше – через скромність їхніх героїв, які самі себе героями не вважають, залишаючись у тіні подій. Ця історія саме про таких людей – простих, скромних та людяних, завжди готових прийти на допомогу.
9 березня на автошляху Київ — Харків — Довжанський сталася жахлива дорожньо-транспортна пригода, яка ледве не обірвала життя кількох військовослужбовців ЗСУ. Один із них, майор Сергій Шевченко, і досі перебуває під наглядом лікарів військового лікувального закладу.
– Того дня ми з колегою поверталися з фронту, − розповідає свідок події військовий капелан, священник УГКЦ отець Василь Гасинець. – Десь о 18-й годині неподалік від міста Ізюм нас на високій швидкості обігнав автомобіль Opel Omeqa, що рухався без світла. Він обігнав вантажівку і, продовжуючи рух по зустрічній смузі, зіткнувся із автомобілем, у якому їхали троє військових. Уже пізніше стало відомо, водій Опеля був у нетверезому стані, сам він у ДТП не постраждав.
– Ми з колегою почали витягувати постраждалих, − пригадує отець Василь. – Найважчим був пасажир на передньому сидінні (Сергій Шевченко). Як нам здалося, він був мертвий, тому ми кинулися витягувати «легших». На щастя постраждалих, «швидка» приїхала за кілька хвилин після трагедії.
Але найбільше зробили для порятунку потерпілих молода сім’я лікарів. Якщо б не вони, майор би не вижив.
Ангелами-спасителями для військових стали Денис та Дар’я Адоніни, які випадково стали свідками страшної події. Того дня молоде подружжя поверталося додому з відпустки, аж раптом на дорозі просто серед поля виник величезний автомобільний затор.
– Вечір, траса, приємна поїздка додому з родиною, − розповідає Дар’я Адоніна. – І раптом бачимо ДТП. Об’їжджаючи машини, підбираємося до місця аварії. Хапаємо з машини аптечку – і вперед, на допомогу.
На місці події вже працював екіпаж «швидкої» − один фельдшер на кількох постраждалих. Двоє з них перебували в задовільному стані, ще одному лікар швидкої надавав допомогу. Тож подружжя зайнялося четвертим, який не подавав ознак життя.
– У нього були численні переломи, забої, відкрита черепно-мозкова травма, − розповідає Денис Адонін. – На жаль, у «швидкій» не знайшлося необхідного інструментарію для надання першої медичної допомоги, тож у нагоді стала моя особиста аптечка, яка завжди при мені.
Завдяки чітким та професійним діям подружжя лікарів, що випадково опинилися на місці події, життя постраждалого військовослужбовця вдалося врятувати. Його було доправлено в Ізюмську районну лікарню, а звідти – у Харків, до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
– Це просто чудо, що в цій трагічній ситуації поруч випадково опинилися чудові фахівці, які не залишилися байдужими до біди, − говорить провідний хірург Північного регіону підполковник медичної служби Сергій Шипілов. – За таких умов питання між життям і смертю вирішують хвилини, а то й секунди, і вони використали їх максимально ефективно.
Нині постраждалий у ДТП майор Сергій Шевченко проходить курс лікування в одному з військових медичних закладів та чекає моменту, аби особисто подякувати своїм рятівникам.
Наразі ж за врятоване життя офіцера молодим лікарям уже подякували його співслужбовці:
«Дякуємо за наших військових, дасть Бог, вони одужають!», «Дякую за допомогу моєму командиру!», «Велике всім дякую! Наші хлопці потихеньку, але йдуть на поправку, дай Бог, усе буде добре. Якби не ви, це могло закінчитись великою трагедією. Хай береже вас Господь. Дякую за наших хлопців!» − лунають теплі слова на адресу героїв на сторінках у соцмережах.
