Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Імпровізована кухня на ВОПі без перебільшення – сакральне місце. Особливо, якщо біля неї порається той, хто тямить у приготуванні їжі й може потішити побратимів якоюсь гастрономічною цікавинкою.
Воїнам одного з мотопіхотних підрозділів, які виконують завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил, у цьому сенсі пощастило. Адже їхній кухар – справжній дипломований та з практикою «шеф».
До війни 29-річний солдат Володимир із позивним «Квашик» встиг не лише здобути профільну освіту та попрацювати у відомих ресторанних мережах курортних міст українського Причорномор’я, але й займався кулінарією, як він сам каже, у «вищій лізі»: був кухарем у Верховній Раді України.
– Взагалі-то за штатним розкладом я – гранатометник. І командири кажуть, що в цій справі добре тямлю. Але поки роботи за бойовою професією для мене немає, то я із задоволенням готую щось смачненьке для побратимів, – говорить Володимир. – Ну, а якщо ворог полізе, то зі своєї «шайтан-труби» нагодую його так, що просити добавки вже буде нікому!
Солдат-кухар розповідає, що продуктів для повноцінного приготування їжі вистачає. Підвозять своєчасно і якість їхня цілком прийнятна: є і крупи, і м’ясо, і овочі. Тож і меню-розкладка для приймання їжі особовим складом виходить різноманітною.
До прикладу, в цей день Володимир приготував для своїх побратимів курячий бульйон з локшиною, овочевий салат, ковбасну нарізку та сік. Але «коронними» своїми стравами він вважає борщі. Жартує, що за їхньою рецептурою можна вивчати географію України. Адже чи не в кожній області й рецептура, і набір інгредієнтів, ба, навіть, методика підготовки складових до варіння відрізняються.
– Зараз хочу приготувати хлопцям борщ за рецептом чернігівських господинь, – ділиться власними кулінарними секретами кухар-гранатометник. – «Родзинкою» рецептури є додавання чорносливу. В’ялені сливи «з димком» надають борщу особливий смак та аромат.
Військовослужбовці, які прийшли з постів після зміни, нахвалюють Володимирові наїдки. Кажуть, що їм поталанило харчуватися на фронті не гірше за народних обранців. Жартують, що їхній ВОП, це майже спа-курорт: свіже повітря, здорова та смачна їжа просто велетенськими порціями, приємне товариство. Одна проблема, говорять, – це близька присутність російських «туристів», що приперлися сюди непрошеними, пиячать та й загалом поводяться не так, як годиться цивілізованим людям. Але для того і потрібна армія – показати зайдам на вихід і зробити так, аби бажання зазіхати на Україну у представників військових формувань країни-агресора на рефлекторному рівні викликало панічну реакцію і розлад травлення.
Фото автора.
Відео: Олександр Мостовий, Олег Шипуля (Військове телебачення України)
