Вперше встановлюються зрозумілі терміни служби та створюються прогнозовані правила для військовослужбовців. За словами заступника Міністра оборони України Мстислава Баніка, однією…
Сьогодні, 17 квітня, Дмитро Майборода мав би відзначити свій День народження. Льотчику виповнився б 41 рік. Можливо, удома зібралася б шумна компанія, адже Майборода завжди об’єднував навколо себе чимало друзів. Чи Дмитро, як то нерідко траплялось, провів би святковий день у службовому відрядженні… Однак він назавжди залишиться 34-річним…
Із моменту катастрофи минуло сім років. Та від шоку й досі не можуть оговтатись не лише рідні, а й співслужбовці бригади транспортної авіації, що нині носить горде ім’я Дмитра Майбороди.
У липні 2014-го на відстані приблизно 5 км від російського кордону український Ан-26 було атаковано, імовірно, керованою ракетою типу «повітря-повітря». Це сталось на висоті 6500 метрів у районі міста Краснодон Луганської області.
Влітку 2014-го Дмитро Майборода вже мав неабиякий бойовий досвід. Пілотів, які могли б виконувати завдання такого рівня складності, на той час були одиниці. Тож значна частка найбільш небезпечної та відповідальної роботи припала саме на Дмитра — льотчика, який довго йшов до мрії… Із травня по липень офіцер виконав понад тридцять бойових вильотів у район АТО. Завдання перед екіпажем стояли різні: від перевезення особового складу, озброєння та матеріально-технічних засобів — до евакуації поранених воїнів.
14 липня 2014 року… Понеділок. Екіпаж уже здійснив один виліт. Нічого не натякало на біду… Другий виліт. Завдання — десантувати парашутним способом воду й продукти українським воякам, відрізаним від основних сил і оточеним ворогом. Ан-26 піднімається в небо і бере курс у заданий район. Коли після ворожої атаки літак почав втрачати керування, Майборода діяв рішуче… Коли зрозумів, що літак врятувати не вийде, скомандував екіпажу залишити машину. Рампу заклинило від ураження, тому борт залишали через невеличкий десантний люк. Майборода ж разом із помічником Дмитром Шкарбуном до останнього намагались утримувати літак, поки екіпаж не вистрибнув із парашутами. Таким чином екіпажу вдалось вціліти. Але, на жаль, самим часу забракло. Літак почав стрімко падати, й шансів врятуватись у пілотів не було зовсім. Обидва Дмитра зустріли смерть в одну мить… Літак упав у районі села Давидо-Микільське Краснодонського району на Луганщині.
Тіла загиблих вінницьких льотчиків кілька місяців пролежали прикопані у землі. Увесь цей час мати Героя Тетяна Майборода робила усе можливе, аби повернути тіла обох дітей і поховати їх з належними почестями на Батьківщині. Згорьована жінка куди тільки не зверталась! Вдалось домовитися через спецслужби, їй пообіцяли сприяти в цьому. Не без проблем, але жінка дісталась місця трагедії. Місцеві жителі допомогли матері знайти те місце, де були прикопані останки тіл пілотів.
Тільки у вересні 2014–го Дмитро Майборода був похований на Алеї Слави Центрального кладовища міста Вінниця поряд зі своїм вірним другом та колегою — Дмитром Шкарбуном.
— Два Дмитра — вони завжди з нами, — зазначив командир бригади транспортної авіації, де служили льотчики, полковник Андрій Сідаш. — Пам’ятаємо їх усміхненими та життєрадісними. Вони дуже любили життя та авіацію. І їхній подвиг треба пам’ятати щомиті, щоразу, коли сідаємо в літаки та вертольоти…
Посмертно льотчика нагородили званням Героя України, а рідній бригаді присвоїли почесне найменування «імені Дмитра Майбороди». Вулиця, де проживав Дмитро, також носить його ім’я…. Історія льотчика стала основою для створення фільму «Мати апостолів», що вийшов у прокат наприкінці минулого року. А кілька разів на тиждень у небі над Вінницею пролітає Ан-26 імені Дмитра Майбороди…
