Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Попри нетривалу бойову роботу під час російської агресії нашої військової авіації, вона відіграла значну роль у звільненні захоплених ворогом територій. У вересні 2014-го за домовленістю сторін авіація припинила виконувати бойові завдання. Повітряні сили ЗСУ мають на озброєнні авіапарк радянських літаків, який невпинно застаріває й потребує заміни. Винищувачі Міг-29, незважаючи на конструктивну надійність і невтомну роботу інженерно-технічного складу, усе таки є минулою епохою. Застарів не тільки літак, а і боєприпаси з його боєкомплекту. В умовах війни поставка запчастин була припинена. Експлуатація винищувачів Міг-29, Су-27, штурмовиків Су-25 і бомбардувальників Су-24 значно ускладнилась. Часті поломки на цих зразках не рідкість. Це результат того, що в останні тридцять років у армію не надійшло жодного нового літака. Причому ми ухитрилися продати за кордон понад 200 літаків і військових вертольотів, серед яких 26 винищувачів Міг-29.
У інтерв’ю сайтові «РБК-Україна» командувач Повітряних сил ЗСУ генерал-полковник Сергій Дроздов заявив: у найближчі 10 років радянські літаки не зможуть виконувати поставлені завдання. Українська військова промисловість не має можливостей розробляти й випускати бойові літаки.
За словами командувача: «У нас нема відповідної наукової бази, потужностей виробництва, досвіду. Україна може випускати лише військово-транспортні літаки. Нам необхідно мінімум 10 років і 10 мільярдів доларів тільки на створення прототипу бойового літака».
На думку військових фахівців, вирішити проблему необхідно за рахунок закупівлі авіатехніки за кордоном.
Кореспондент АрміяInform обговорив проблеми переозброєння військової авіації у розмові з членом Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ігорем Копитіним.
Усі наші сусіди вже перейшли на сучасніші види техніки
− На вашу думку, чи відповідають сучасним вимогам бойові літаки ВПС України?
− На жаль, бойова авіація України нині не відповідає сучасним вимогам. Наші літаки – це розробки 70-х, 80-х років минулого сторіччя. Їх хоч і модернізовували певний час, але вони так і залишились літаками базового 4-го покоління. Системи управління, наведення, обміну інформацією не відповідають реаліям і можуть забезпечити ведення бойових дій на пристойному рівні тільки проти противника, оснащеного такою ж технікою. Але всі наші сусіди вже перейшли на сучасніші види техніки, як мінімум – покоління 4++.
− Життєвий цикл бойової техніки обмежений часом. Міг -29, Су-27, СУ-25, Су-24 в Україні не випускали, і ресурс їх модернізації небезкінечний. Перед постійною загрозою агресії РФ чи не час перейти від розмов до реальних кроків з оновлення бойового парку нашої авіації?
− Так, звісно, ресурс як літака, так і можливостей його модернізації обмежені. Якщо окремі види обладнання можна замінити, вдосконалити, то планер, силовий набір постійно піддається перевантаженню, вібраціям, корозії тощо. Тому іноді сенсу проводити дорогу модернізацію обладнання немає через обмеження ресурсу планера.
Із реальних кроків прямо зараз, точніше ще раніше, слід було визначитись із тим, чим маємо замінити існуючий парк бойових літаків. Досі такого рішення немає. А ще ж треба провести переговори, віднайти кошти, адаптувати інфраструктуру, здійснити закупівлю, підготувати персонал. Але без першого кроку – визначення типу літака − інше неможливо реалізувати.
− Якими літаками, на ваш погляд, доцільно замінити застарілий авіапарк ПС України?
− Заміна застарілого парку потребує серйозного обговорення й оцінки бойового потенціалу з урахуванням наявних фінансових ресурсів, вартості життєвого циклу, можливості залучення вітчизняних підприємств до обслуговування, ремонту літаків, які закуплять. Частина коштів, витрачених на переозброєння бойової авіації, мають залишитись працювати в Україні.
Так, літаки 5-го покоління нам навряд чи вдасться отримати. Вони мають унікальні технології, а вартість їх експлуатації для нас зависока. Водночас літаків покоління 4++ на ринку значно більший вибір, вартість експлуатації окремих типів є прийнятною, тому цей варіант оптимальніший.
Слід активізувати програми створення національного бойового гвинтокрила
− Які бойові гвинтокрили іноземного виробництва бажано придбати для посилення обороноздатності України?
− Я б не розглядав варіант виключно закупівлі гвинтокрилів іноземного виробництва. У нас уже зроблено досить серйозний заділ у виробництві комплектуючих до існуючого парку вертольотів, як і самих гелікоптерів на АТ «Мотор Січ». І з точки зору підтримки національного виробника я б розглядав можливість активізації програм зі створення національного бойового гвинтокрила у власній країні.
− Чи існує короткострокова та довгострокова програми переозброєння бойової авіації України?
− Програми, наскільки відомо, ще немає, є тільки візія Повітряних Сил ЗСУ, яка має перерости в довгострокову й короткострокові програми після визначення конкретного типу літака та розуміння наявності фінансових ресурсів.
− У світлі останніх подій навколо кордону з Росією, чи не варто негайно розпочати роботу із закупівлі винищувачів, які випускають країни НАТО?
− Таку роботу слід активізувати, але тільки з урахуванням наших потреб, можливості багатоцільового використання й уніфікації типів для більшості родів військ. А пріоритет у виборі маємо віддавати нашим партнерам – державам, які нас підтримують у боротьбі з агресором, у яких зможемо і далі отримувати запчастини для підтримання парку в бойовому стані, його оновлення.
− Найважливіше запитання: хто несе відповідальність за переозброєння бойової авіації?
− Таку відповідальність має нести Міністерство оборони та його посадовці, які відповідають за забезпечення наших Збройних Сил сучасною, ефективною бойовою технікою, здатною протистояти російському агресорові. Виходячи з вищевикладеного, слід зробити висновок: прямуючи до НАТО, Україні необхідно мати на озброєнні бойову авіацію, яка відповідає вимогам Альянсу. Наші сусіди, Польща і Румунія, мають на озброєнні багатоцільові винищувачі F-16, Туреччина не тільки закупила, а й налагодила виробництво цих літаків. Чехія має на озброєнні шведські SaabJAS-39 Gripen. Непогані стосунки з Францією дають змогу розглянути як варіант переозброєння на Dassault Rafale
-
- Dassault Rafale
-
- Saab JAS 39 Gripen
-
- F-16
Українське небо, насамперед, захищатиме наша бойова авіація, тому не варто затягувати питання її переозброєння, оскільки це основа паритету сил і спроможностей на ймовірному театрі воєнних дій із нашим противником.
