Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Днями у мережі «ТікТок» на короткий час з’явився відеоролик, в якому демонструють кадри пожежі у військовому таборі російської армії. Через все відео йде напис «Гори гори ясно!!! Богучар».
Пожежа в таборі
На відео показано, як палає великий військовий польовий намет, а люди у формі російської армії досить неспішно й безладно імітують намагання загасити пожежу. У кадрі чимало лайки й слова оператора, що знімав це відео. Він командним тоном (притаманний певним начальникам з-поміж офіцерів) запитує у когось із присутніх чоловіків, чи той часом не обгорів, і, отримавши відповідь: «Я обгорел малесь…», наказує йому йти до медпункту, а сам продовжує ще кілька секунд фільмування.
І хоча за кілька годин відео зникло з «ТікТока», його встигли розповсюдити чимало інтернет-сайтів, російських зокрема. Офіційно Москва ніде не повідомила про цей інцидент, і навіть у соцмережах та напівжовтих групах і пабліках згадки про подію немає.
Саме тому до відео й подій, які там відбуваються, з’явилося чимало запитань. Зокрема, той, хто виклав відеоролик, хотів усіх переконати, що намети горять саме в польовому таборі в Богучарі, а не деінде. Саме в місці зосередження військ РФ поблизу українського кордону (за 50 кілометрів від нього). Тому автор відео й наклав титр, де зазначив місце події.
За кілька годин відео зникло з «ТікТока», але його підхопили інші ресурси. Без сумніву, автор розраховував на подібний ефект, адже саме так йде «вкид» інформації. «Джерело» виставляє його в мережу, а згодом видаляє цей «доробок», щоб важко було встановити інформаційну репутацію «джерела». Тим часом інформація розходиться мережею й медіапростором, і нікого не турбує сумнівність першоджерела, головне — зміст контенту.
Саме так роблять російські «фахівці інформаційного фронту», а їхні «вкиди» активно поширюють сусідські медіа. Про цю пожежу повідомлення розповсюдили чимало «запарєбриківських» ЗМІ, які постійно співпрацюють з їхніми спецслужбами й на подібну тему раніше ніколи не публікували повідомлень, адже проблеми в армії — тема-табу в російській пресі. Дивно…
Те, що відео готували спеціально, говорить його зміст. Лише кілька людей з присутніх узяли до рук засоби пожежогасіння й ходили з ними навколо вогню, кволо імітуючи дії пожежної команди. Судячи з розміру загоряння, вогонь палає не менш як 10–15 хвилин, а в армії є система, як посекундно діяти в подібних ситуаціях. З вогнем має боротися штатна чи нештатна пожежна команда, на місці мав бути черговий пожежний автомобіль чи хоча б автоцистерна АРС.
І останнє, офіцер чи начальник, який фільмує події (судячи з тону й манери мовлення), мав би керувати діями присутніх, а не вільно знімати й виставляти в «ТікТок» «сенсаційні заборонені кадри». Зробити подібне насправді просто неможливо, адже російська армія нині перебуває у стані повної готовності до ведення бойових дій і в підрозділах введено посилений контроль за будь-якою інформацією «зсередини», тим більше за фото- чи відеозйомками.
Тобто відео пожежі в таборі поблизу України навмисне знімали й розміщували в мережі відповідні фахівці російських ІПСО. А ось навіщо це робили — варто розібратися дещо глибше.
Російська «відкритість», або «Привіт, шпигуни!»
Поява інформації про пожежу у військовому таборі в РФ викликана тим, що росіяни в цьому мають переконати противника, зокрема — українців. У підтвердження навіть публікують відео цієї пожежі і навіть підписують його: «Гори-гори, Богучар!». Тобто у нас не мають виникнути сумніви, що в Росії горів табір російських військ, які зосередилися для наступу в Україну, і його наразі вже не існує…
Подібних таборів нині поблизу нашого кордону розгорнуто кількадесят, проте чому нас переконують, що горів саме табір у районі Богучара? Тут є кілька причин.
Полігон «Криниця» поблизу населеного пункту Богучар Воронезької області розташований за пів сотні кілометрів до України. Його створили для військових навчань частин і з’єднань Західного військового округу армії РФ. Насправді, беручи до уваги його близькість до кордону й час створення (2019 рік), його оптимально використовувати як район зосередження військ у проведенні наступальної операції в західному напрямку. Тобто для вторгнення в сусідню країну.
Саме про цей польовий табір ішлося в повідомленні розслідувачів з Conflict Intelligance Team (СІТ), коли вони кілька днів тому розповіли про великі польові табори російської армії на південь від Воронежа. Супутникові зйомки табору оприлюднив журналіст New York Times Крістіан Тріеберт у своєму твітері.
Після появи цих повідомлень у різних ЗМІ росіяни намагались створити деяку плутанину в цій інформації щодо точного місця розташування одного великого табору. Бо існували певні розбіжності в авторів повідомлень щодо віддаленості його від України. Насправді Богучар розташовано за 45–50 кілометрів до кордону, а у ЗМІ повідомлялося, що аж за 300 км. Проте автор зазначив, що це — відстань до Харкова. У розслідуванні СІТ фігурує інша цифра (250 километров езды от границы с Харьковской и подконтрольной Луганской областями Украины). Але це схоже на неточність у перекладі, адже відстань у 250 км від Богучара до непідконтрольних територій ОРДЛО.
Усвідомлюючи, що таке величезне угруповання військ, яке зібране на порівняно невеликій території, дуже важко приховати, росіяни пішли на інший крок — псевдовідкритість. Наступного дня в інформпросторі з’явилася «сенсація» (для російської армії це дійсно супервідкритість), журналісти британського телеканала Sky News видали в ефір сюжет про польовий табір російських військових під Воронежом.
Журналісти змогли під’їхати досить близько до одного з таборів, щоб зняти військові намети й техніку. У кадр потрапили чоловіки в російській військовій формі, які підтягуються на перекладині. Дороги біля табору в дуже поганому стані, бо сюди прибула велика кількість військової техніки, підкреслює кореспондент Sky News Діана Магнєй. Один військовий навіть привітав знімальну групу словами «привіт, шпигуни», зазначає Магнєй (!).
Така відкритість — сплановані спецзаходи російських ІПСО, адже всі чудово розуміють, який стан справ у Росії зі свободою слова, відкритою роботою ЗМІ й доступом до армії іноземної преси. До табору спеціально допустили представників іноземного медіа (їм більше довіри суспільства), дозволили нібито «приховано» зняти матеріал й видати його в ефір (можливо, він навіть був скорегований певними російськими спецслужбами. — Авт.). Наступного дня табір запалав…
Наступний етап вторгнення
Зрозуміло, після виявлення такої бази розташування військ її слід переносити в інше місце. Це пересування важко приховати та придумати йому причину. Але вона знайшлася досить швидко — пожежа.
Проте найголовніша причина, чому військам потрібна передислокація, зовсім інша. Південніше Воронежа, поблизу Богучара росармія визначила, як один з районів зосередження великого угруповання сил, яке надалі мало прорватися в Україну. Війська за останні кілька тижнів здійснили переходи в цей район і отаборилися кількома розташуваннями. Це був перший етап підготовки до операції.
Наступним кроком має стати розгортання ій шикування в бойовий порядок. Ці дії передбачають не менше пересувань військ, але тут його вже потрібно провести якнайприхованіше. Те, що такі великі табори складно замаскувати від засобів розвідки, стало причиною їх «відкриття» для медіа. Тоді журналісти самі внесуть певну плутанину в інформацію.
А далі російське ІПСО вдалось до іншого кроку — дезінформації. Виявлений і показаний журналістами військовий табір наступного дня просто… згорів. Російські ІПСО зняли цю «псевдопожежу» й виставили в «ТікТок», попередньо титрувавши: «Гори гори ясно. Богучар!!!», щоб ні в кого не виникало зайвих сумнівів.
Пожежа — чудова причина для передислокації, але тепер підрозділи і з’єднання здійснили переміщення згідно зі своїми бойовими порядками й зайняли місця в нових пунктах розташування. Більшість з них росіяни встигли підготувати (поки стояли в Богучарі) й приховати від цікавих очей.
Тож ця пожежа в польовому таборі показала одне: РФ продовжує втілювати плани вторгнення в Україну і вже приступила до наступного етапу, коли війська готові шикуватись у бойові порядки…
