Ще донедавна цей 43-річний чоловік на ім’я Богдан працював лісником в одному з лісових господарств на Рівненщині. А перед цим їздив до сусідньої Польщі на сезонні заробітки.
Загалом, як наголошує сам солдат, вів існування пересічної людини. І міг би, напевно, й далі не звертати уваги на події, що відбуваються на східних рубежах держави, повністю поринувши у власні проблеми. Проте… сумління в торбу не сховаєш: уже не стало сил і терпіння чути новини про втрати українських захисників.
До того ж, згадує Богдан, коли в Польщі в заробітчан запитували: «А що ж, власне, у вас там відбувається?! Війна чи що?!» Земляки воліли відводити очі та змінювати тему. Зрештою, попри спротив супутниці життя, Богдан ухвалив чоловіче рішення. Разом з молодшим братом Петром відправився до військкомату, пройшов потрібні комісії й зрештою опинився в механізованій бригаді.
— Службою я задоволений. Досить імовірно, що це і є те, що я мав робити вже давно. Тут розумію та відчуваю сенс і зміст своєї діяльності. Я захищаю рідну землю й усіх, хто на ній живе! — говорить Богдан.
Солдат-піхотинець каже, що у бригаді, де він проходить службу, завжди чекають вмотивованих чоловіків і жінок, які бажають долучитися до благородної справи захисту рідної землі.
— Я зробив свій вибір усвідомлено й виважено. І про нього не шкодую. Людей, яким так само болить доля держави, яким не байдуже практичне втілення гасла «Слава Україні!», ми завжди раді бачити у наших лавах, щоб разом робити «Смерть ворогам»! — говорить він.
Фото автора
