Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Підполковник медичної служби Ольга Романенко вдягнула військовий однострій порівняно недавно — 5 років тому, вже будучи майором запасу. Втім, у військово-медичній установі лікар вищої категорії працює ось уже чверть століття, опікуючись лікуванням та оздоровленням ветеранів.
— Лікарем я хотіла стати змалечку, — розповідає жінка. — Своїх дідів я не знала — один загинув на фронті, а другий помер від ран невдовзі після війни. А ось бабусі, які брали активну участь у нашому з братом вихованні, постійно хворіли, тож я бажала стати лікарем, аби лікувати їх…
Після закінчення Вінницького медичного університету імені М. Пирогова з 1995 року Ольга Романенко працює у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону. В університеті дівчина навчалася на військовій кафедрі — настільки було сильним її бажання стати саме військовим медиком, що Ольга навіть хотіла перевестися до Саратова, адже в тамтешньому медінституті був спеціалізований військовий факультет. Та невдовзі Саратов опинився за кордоном, і студентка вирішила, що для початку їй вистачить військової кафедри. Під час навчання відвідувала на цій кафедрі різноманітні гуртки — стріляла, працювала з топокартами тощо. І коли в середині дев’яностих Ольга була призначена на цивільну посаду лікаря-гастроентеролога в санаторії-профілакторії для льотчиків, вона вже мала військове звання «лейтенант медичної служби запасу».
Робота в санаторії відразу припала до душі молодій лікарці. І вже у 2003 році, коли санаторій об’єднали з гарнізонним шпиталем та невдовзі створили на цій базі Військово-медичний центр, вона стала завідувачем щойно створеного санаторного відділення.
Тож уже вісімнадцятий рік Ольга Василівна займається санаторними справами ВМКЦ ЦР. Якось медики підрахували, що лише за 10 років, з 2010-го по 2020-й, тут оздоровилося майже 18 тисяч пацієнтів — здебільшого це ветерани військової служби, а з початком АТО — і учасники бойових дій на Сході. Враховуючи ж те, що Ольга Романенко працює і служить у цьому військово-медичному закладі загалом уже двадцять шостий рік, кількість тих, хто під її пильним лікарським оком пролікувався та оздоровився, наближається до 50 тисяч!
У 2016-му, ще перебуваючи в запасі, жінка отримала чергове військове звання «майор медичної служби». І того ж року на базі кількох відділень, і основним із них стало її, санаторне, було створено клініку санаторного лікування. Коли начальник ВМКЦ викликав її та запропонував призов із запасу та посаду начальника клініки, вона лише запитала, чи можна подумати. У відповідь — усмішка та безапеляційна заява про те, що «думати потрібно було вчора». Так Ольга Романенко вдягнула піксельний однострій, а невдовзі достроково отримала військове звання «підполковник медичної служби».
У 2017–2018 роках офіцер-медик, так би мовити, очолила «велике будівництво» — брала активну участь в організації облаштування приміщень лікувального корпусу № 2 та підготовці введення їх в експлуатацію. У цьому корпусі сьогодні проходять реабілітацію та санаторно-курортне лікування військовослужбовці, учасники ООС, пенсіонери МО, а також цивільне населення за договором.
А ще лікарка бере активну участь у науково-практичних конференціях за напрямком санаторно-курортного лікування та реабілітації хворих. Неодноразово брала участь у проведенні курсу з реабілітації за участю фахівців із США з подальшим проведенням заняття для колег по службі у ВМКЦ ЦР і запровадженням нових реабілітаційних методик, що показали свою ефективність. Так, до прикладу, нині в життя втілена одна з таких методик — постковідна реабілітація військовослужбовців. На сьогодні такий окремий вид реабілітації в клініці пройшли вже близько 50 військовослужбовців.
Ольга Романенко є членом Міжнародного, Європейського та регіональним представником Українського клубу панкреатологів, членом асоціації гастроентерологів. Видала цілу низку наукових праць на цю тематику. Двічі на рік бере участь у зустрічах Українського клубу панкреатологів, на яких розглядають актуальні питання захворювань шлунково-кишкового тракту.
Оскільки служить офіцер-медик Ольга Романенко порівняно недавно, то й нагород у неї небагато. Нагрудний знак «За зразкову службу» та наручний годинник від Міністра оборони України. Зате яскраво свідчить про вдячність її пацієнтів інша нагорода — народна відзнака «Орден милосердя», якою лікарку нагородила Київська міська організація інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій за вагомий особистий внесок у справу медичної реабілітації ветеранів війни та активну життєву позицію. До слова, приводом розповісти про Ольгу Василівну стало звернення до військових журналістів також ветерана — одного з її нинішніх пацієнтів, який дуже просив подякувати великому професіоналу та чудовій людині Ользі Романенко через військові ЗМІ.
— Ольга Василівна — насправді спеціаліст найвищого ґатунку, чуйна людина й прекрасна жінка, — говорить Олексій, ветеран з Хмельниччини.
А у вільний від служби й лікувальних справ час Ольга Василівна подорожує Україною, займається в’язанням та вишивкою — навіть опанувала старовинну методику подільської вишивки низзю. А віднедавна жінка захопилася малюванням, пише картини.
— Я люблю усе живе, красиве! — захоплено говорить аматорка. — Це — моє, цим я живу й дихаю!..
