Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Так…
…гайда кремлівці, гайда витівники! Гоголівському пройдисвіту Чичикову з його «мертвими душами» й не снилась та «демографічна» оборудка, яку кремлівці прокрутили на окупованій ними частині українського Донбасу, а точніше — у тих так званих республіках, що у своєму «народному» алфавіті мають абревіатуру з трьох літер: «ДНР» та «ЛНР»…
…За якийсь останній рік-півтора населення Російської Федерації дало приріст на понад шістсот тисяч «новонароджених» громадян… Головне — обійшлося все це тихо й мирно! Без отих перинатальних центрів, без традиційних жіночих страхів і зойків до і під час пологів, без традиційних пелюшок-памперсів, без колискових арій над крикливими чадами і, що найпримітніше, без отих родинних застережень-лякалок, що могли передувати появі ще цілої армії «новоспечених» росіян… «кохайтеся, мовляв, чорноброві, та не з москалями», як писав свого часу обачний і далекоглядний наш Кобзар.
Еге ж…
…питаєте, як це кремлівським хлопакам-метикувальникам вдалося так швидко досягти у себе у країні такого соціального демографічного вибуху? Та дуже просто — як і все геніальне, що тільки створено людською думкою, а потім — ще й руками! Усе обійшлось, повторюю, без хитромудрих ноу-хау та обтяжливих капіталовкладень у природний процес дітонародження.
Виручив кремлівських «акушерів» звичайний друкарський верстат. От на його виробничих потужностях чи не за одну робочу зміну й було «запліднено» до мільйона нових бланків російських паспортів під потенційних нових громадян… А роздати вже їх усім охочим, хто тільки спить і бачить у «ЛДНР» себе майбутнім вилупнем від двоголового пернатого, що зветься «руським міром», то вже, як кажуть, справа рук місцевих бюрократів-запроданців.
Та й самі нові «дітки» начебто теж порадували неабияк своїх новоспечених московських батьків. Позаяк влились до російської спільноти не якимись там сопливими й немічними немовлятами, що мають приховані родові травми, а цілком зрілими та сформованими індивідуумами… Що й руки-ноги при тілі мають та й голова на плечах теж у них наче ще тримається… А решта то вже — як Бог дасть! Ось не дав же він їм ні любові, ні приязні до неньки-України, то дав, певне, щось інше… Скажімо, ті ж самі очі…
Отож…
…бачили очі, що купували!!!
То й не ремствуйте, будь ласка, тепер, нинішні жителі-зрадники від «ДНР» та «ЛНР», що, кинувши український паспорт собі під ноги, ви з власної волі стали громадянами чужої країни. Братки-кремлівці знають, що з вами, наївними нетягами, робити… Незабаром, восени цього року, вибори до російської Держдуми. Тому шестистам тисячам голосів нових громадян-виборців завжди знайдеться урнонька на виборчій дільниці.
Та це всього лише незначна подія-деталька в біографії громадян-неофітів!..
А далі — що?!.
Звичайно, голосувати сонячного недільного дня на російській виборчій дільниці — не відбійним молотком до трясучки у печінках вугілля на-гора давати! Справжнє випробування для нових руських «громадян-патріотів» прийде тоді, коли окуповані нині землі Донеччини та Луганщини знову будуть за Україною.
Що ж тоді діяти?! Ні в Москві, ні в Санкт-Петербурзі, та й не тільки в цих містах європейської частини Росії, навряд чи знайдеться стільки місця для такої кількості переселенців, хоч вони вже й з повноцінними паспортами РФ по кишенях.
Але й тут, гадаю, кремлівські Чичикови-новатори також не залишаться в накладі. Щось таки придумають!.. Далекий Схід хтось же має зрештою заселяти та освоювати. Землі там — о-го-го скільки! На всі новоспечені під егідою Росії «ДНР» та «ЛНР» у кубі вистачить!
Ось, щоб не зурочити, і поїдуть колишні шахтарики зі своїм специфічним «гаворком» опановувати ази ієрогліфів… Тамтешніх навчителів китайської грамоти у тих краях, кажуть, на сьогодні вистачає… Хуацяні з Піднебесної вже давно облюбували ці російській землі й іти з них нікуди, якщо тільки не далі на Захід, не збираються…
Тож сумлінно вчіться, небораки, хоча б китайської, якщо українська вам завжди була поперек горла!
Спеціально для АІ — Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Івана Чонкіна.
