Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Незважаючи на оголошений режим припинення вогню, військові реаніматологи, анестезіологи, хірурги, травматологи та інші фахівці знову рятують життя та здоров’я військовослужбовців, які зазнали важких травм внаслідок мінометних обстрілів, снайперського вогню, підривів на вибухових пристроях.
— Наразі в нас 23 пацієнти, які надійшли напряму з району ООС, з них: п’ять поранених, п’ять травмованих, решта — хворі. Поранені та травмовані перебувають у хірургічному та травматологічному відділеннях — в основному це осколкові поранення. Міномети, гранатомети, мінно-вибухові травми — відмічаємо збільшення кількості таких випадків, — зазначив провідний хірург ВМКЦ Східного регіону полковник медичної служби Олег Тимчук.
Медики ВМКЦ Східного регіону також здійснюють медичні евакуації автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом та в інших регіонах.
Так, торік евакуаційні бригади відділення медичної евакуації, реанімації та інтенсивної терапії провели 74 медичні евакуації автомобільним транспортом та 93 — авіаційним.
Як зазначає начальник відділення медичної евакуації, реанімації та інтенсивної терапії (для медичної евакуації) майор медичної служби Артем Бутіков, у половині випадків йшлося про транспортування пацієнтів у важкому стані. У семи випадках пацієнти не могли самостійно дихати і перебували на мобільних апаратах штучної вентиляції легень та під дією наркозу.
Артем Бутіков говорить, що подібна динаміка евакуацій спостерігається і в поточному році.
— Під час нещодавньої евакуації наша бригада вилетіла з Дніпра, транспортувала пацієнтів з мобільного госпіталя в Маріуполі до Харкова і повернулася назад. Були два пацієнти у важкому стані та один сидячий. Щодо діагнозів, то один із пацієнтів перебував на апараті ШВЛ. У нього вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, вогнепальний багатоуламковий перелом нижньої щелепи зі зміщенням, множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення.
Інший теж важкий — всю ніч був підключений до апарату ШВЛ, але транспортувався вже без нього. У цього військового мінно-вибухове поранення, множинні вогнепальні сліпі та наскрізні осколкові поранення, вогнепальні закритий та відкритий перелами, травматичний шок, акубаротравма. У Маріуполі йому було проведено ампутацію нижньої кінцівки, — говорить Артем Бутіков.
За його словами, таких випадків, коли одночасно декілька військовослужбовців зазнають важких травм унаслідок мінометних обстрілів, стає все більше. Активізувалися ворожі снайпери. Використання гвинтівок великих калібрів зазвичай не залишає шансів на життя під час влучання в голову, коли йдеться про кінцівки або поранення тулуба — травми дуже важкі.
— Медична евакуація — це складний процес як з організаційної, так і логістичної точки зору. До того ж йдеться про транспортування важких пацієнтів, яким і в спеціалізованих умовах іноді важко надати кваліфіковану дієву допомогу. А в умовах, коли це відбувається в повітрі, коли все навколо труситься і рухається, коли тебе не чують, це ще важче. З моєю напарницею, яка є медичною сестрою — анестезистом, ми спілкуємось жестами і розуміємо одне одного з півпогляду. У русі всі маніпуляції даються набагато складніше — поставити крапельницю, здійснювати моніторинг стану пацієнта, підібрати правильне дозування препаратів для медикаментозного сну, ввести знеболювальне. Але ми вже маємо колосальний досвід у цій справі і ризик, який завжди присутній під час транспортування важкопораненого, виправданий — час для таких пацієнтів життєво важливий, — говорить Артем Бутіков.
Одним із пацієнтів ВМКЦ Східного регіону є морський піхотинець лейтенант Іван Зубренко, який нещодавно підірвався на вибуховому пристрої під час виконання завдань у районі проведення ООС. Хлопець втратив частину стопи, найімовірніше, наступивши на протипіхотну міну.
Іван розповідає, що не одразу зрозумів, що сталося, однак, зорієнтувавшись, почав надавати собі першу медичну допомогу, одразу ж допомогли товариші, з якими був, потім відбулася евакуація.
Іван Зубренко — досвідчений розвідник, який знає й любить справу, якою займається — розпочав службу у 2013 році в Автономній Республіці Крим у 36-й окремій бригаді берегової охорони. Був свідком подій, коли російські війська розпочали захоплення і окупацію українського півострова. Разом із вірними присязі військовослужбовцями вийшов з Криму на материкову частину. Брав участь у бойових діях у 2014–2015 роках, потім вступив до Військової академії у м. Одеса, здобув офіцерське звання і продовжив службу в морській піхоті. Переживши підрив, хлопець оптимізму і доброго гумору не втрачає та дуже хоче якнайшвидше повернутися до рідного підрозділу.
Лікуванням та доглядом у Дніпрі Іван задоволений, каже, що вражений кваліфікацією та турботою лікарів — болісні процедури й перев’язки виконують делікатно та без поспіху. Наразі лікарі борються за збереження ушкоджених ділянок, попереду — реабілітація та підготовка до протезування.
Найбільше хлопець мріє повернутися на фронт — до справи, яка стала сенсом його життя.
Історія, яку розповідає Іван Зубренко про свій бойовий шлях, найближчим часом буде опублікована на шпальтах АрміяInform.
