Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Першоквітнева фантазія
У громадян Росії настали критичні дні!..
Проходять вони під негласним девізом-приспівом з відомого хіта від рокгурту ДДТ… «что будєт с Родіной і с намі?!.»
В останні дні березня російське суспільство вкрай поляризувалось… Одні кажуть, що незабаром Росії світять дострокові президентські вибори, інші — категорично з ними не згодні. «Путін, — знавісніло бризкають опоненти слиною, — наш довічний президент! І глевкий кукіш вам на черствий хліб… замість кабачкової ікри!».
Мимовільним поділом громадської думки на два протилежні табори послужила вакцинація президента Росії Володимира Путіна від коронавірусу.
Здавалось би, простецька річ: заголити передпліччя й під наглядом лікарів-докторів зробити щеплення від тої зарази, що має назву COVID-19.
Так, публічно, перед десятками телекамер, вчинили демократичні лідери багатьох країн світу. Тим самим продемонструвавши власному народові, що у цьому нема нічого небезпечного й це єдиний правильний шлях до порятунку свого життя в умовах всеземної пандемії.
Проте цей цивілізований «медперфоменс» виявився геть неприйнятним для Росії в цілому. У неї, бачте, є своя логічна модель для будь-якого нестандартного дійства і своя, коли хочете, ота неповторна «циганочка з виходом», що тісно перегукуються з давнім поетично-клінічним судженням, що «умом Росію не понять!».
Тож Володимира Путіна, як подейкують деякі непатріотичні росіяни, довелося спершу, мов школяра-першачка, умовляти, а потім — чи не силою принукувати до вакцинації. Аби у багатоповерховому Кремлівському бункері-«землечосі» (на відміну від хмарочосів!!! — Й. Ш.) ніякі потенційні комарі-вірусопоширювачі та мухи з тієї ж антисанітарної категорії йому не докучали й він міг спокійно на моніторах відеокамер наглядати за реальним життя-буттям приписаної до нього довічно країни.
…Словом, упертого Вовочку Путіна настирні епідеміологи-вірусологи таки нарешті вклали на кушетку й заштрикнули йому, як медпротокол пише, куди слід чи не три вакцини одразу!..
Від цієї непублічної вакцинації російського «фельдфебеля-царя», як писав колись наш Тарас Шевченко про одного вже свого сановитого сучасника, та цілого «букета» заявлених вакцин, якими нібито провакциновано нинішнього достойника Кремля, і розповзлись, вважайте, російськими просторами всілякі там конспірологічні пересуди та казки-небилиці…
Бо дурному Гаврильці — все чорнобривці!.. А людям, що десятиліттями не відають правди від кремлівських медійників, сам Бог велів вдаватись до неймовірних фантазій… Ось і заговорили вони та забалакали по своїх кухнях уволю щодо того, якою вакциною, приміром, було щеплено їхнього найросіянішого росіянина?..
А-га-га!..
Американо-піндоською?!.
Китайсько-Піднебесною?!.
Європейською?!.
Індійською?!.
Корейською?!.
А, може, рідною, російською?!. Отим «Супутником», скажімо?!.
О-го-го! Знай наших, братани-росіяни!
Он і Діма Пєсков днями похвалився, що в його патрона після щеплення — «все добре!». А раз — «о’кей» у президента, то і в підданих, як кажуть, — пупи в олії!..
Живи, словом, дорогий ти наш Володю, і розквітай красою й силою, мов кедр ліванський!..
Та нема в житті такої діжки меду… Куди б не попала, як вчить фольклор, хоча б одна ложка дьогтю! Неспокійний та хитруватий російський характер і тут дався декому з громадян взнаки… Приблизно таким діалогом:
— А ти не знаєш часом, Глашо, з якого це дива нашу антиковідну вакцину назвали раптом «Супутником»?!. До чого тут цей технічний пасаж, коли медицина — наука суто гуманітарна?!. Чи, може, той «Супутник», гляди, якимось чином пов’язаний із польотами?.. Чи сам він літає у повітрі, вбиваючи вірус, чи літають після нього ті, хто провакцинувався?! Га?!
— Ой, Петю-Петю, не заморочуй собі голови високими матеріями… Як назвали, так вже й буде… Країна ж ми, не забувай, — з космічними традиціями! Хто першим людину нашу… ну туди… значить, подалі послав…
— Та знаю вже… знаю!.. Зараз мені про Юру Гагаріна, космонавта-піонера нашого згадаєш, як шістдесят років тому ми його на кораблі «Восток» у космос запузирили?!.
— Отож-бо!..
— А все ж, Глашо, все у світі недарма робиться… Ой, недарма! Навіть із тією ж назвою — «Супутник». Пригадуєш, у Пушкіна, ще в школі ми проходили — що в імені твоїм? Тому й міркую: супутник — машинерія космічна, реактивна, можна сказати, якого їй дідька на землі нудитись?! Покликання в неї — галактичний простір долати… Одним словом, розмах потрібен… А тепер метикуй, голова твоя — березове лико!.. До вакцинації нашого президента ніде й видно не було… А після, дивись, — уже на люди виходити почав… Та так моторно руками розмахує, так увесь тілом сіпається, наче як давньогрецький Ікар — пам’ятаєш, у школі ще проходили! — у небо зірватись хоче… І звідки тільки така несамовита активність узялась?!
— Значить, щеплення недарма зроблено!.. Позитив дало на організм!..
— Воно-то, Глашо, може і так!.. Тільки здається мені, що скоро ми своїм «Супутником» самому Ілону Маску з усіма його космічними програмами носа втремо по самого лоба… І знаєш, хто першим на Марс полетить… Ой, боюся навіть і сказати! Пригадуєш, як по телевізору одну бабусю на мітингу бюджетників показували… Що вона у натовп, Кассандра благовірна, чи не на три горла кричала: «Наш Путін — президент Всесвіту!!!».
— Ну, було таке діло!..
— А тепер, виходить, що докричалась старушенція!.. Якщо вкололи нашому Володі насправді те, про що я оце зараз думаю, то за день-два помахає він нам усім ручкою… Тільки й бачили ми його в Росії… Зрине космонавтом до навколоземної орбіти… От тільки питання: чи вистачить у нашої вакцини «Супутника» силоньки повернути нам нашого президента на землю?!
— Ну, Петю, ти вже, наче той Гамлет з похмілля… Усе гадаєш: злетить — не злетить, набере висоту — чи не набере, вернеться — не вернеться… Якщо не вернеться, то, вважай, не пройшов наш бойовий «Супутник» міжнародної сертифікації у Всесвітній організації охорони здоров’я… Ну а Володя наш у будь-якому разі тільки виграє… У космосі тим клятим коронавірусом і не пахне… Хоч поживе він там якийсь час спокійно, без локдаунів, карантинів і політики!.. Та й ми, знаєш, теж тут у себе трохи переведемо дух від їхньої метушні кремлівської…
Спеціально для АрміяInform
Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Івана Чонкіна
