ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Стійкість — трендове слово чи одна з умов існування держави?

Прочитаєте за: 10 хв. 13 Березня 2021, 12:39

Стратегія національної безпеки України, ухвалена торік у вересні, побудована на трьох основних засадах: стримуванні, залученні і стійкості. Стримування — розвиток оборонного і безпекового потенціалу для зменшення ймовірності розширення збройної агресії. Залучення — збереження й зміцнення міжнародної підтримки. І саме про розбудову національної системи стійкості ведемо розмову із завідувачкою відділу проблем стратегічного планування центру безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, кандидаткою економічних наук Ольгою Резніковою.

Що дозволяє вистояти у кризових обставинах

Ольго Олександрівно, дедалі частіше в наших стратегічних і програмних документах згадують таке поняття, як стійкість. Проте, я ніде не зустрічав офіційного (затвердженого законодавчо) визначення «національної стійкості». Можете прояснити ситуацію?

— Я досліджую питання розбудови національної стійкості, починаючи з 2012 року. Перш ніж розробляти конкретні рекомендації для нашої країни, важливо зрозуміти, що це за феномен і як працює в інших державах. Загалом, формування концепту стійкості розпочалося давно, а набуття ним міждисциплінарного характеру і поширення на сферу безпекових досліджень відбулося в минулому столітті. Просто ця тема не була досі такою популярною і навіть модною, як нині.

Низка стратегічних і програмних документів держави, зокрема Стратегія національної безпеки України, Річна національна програма під егідою Комісії Україна — НАТО на 2020 рік, Державна стратегія регіонального розвитку на

2021–2027 роки, до розробки яких наш Інститут має безпосередній стосунок, визначили пріоритетними завдання розбудови національної системи стійкості. Водночас законодавство у царині забезпечення національної стійкості в Україні не сформоване, тому існує проблема термінологічно-концептуальної невизначеності і це неабияк ускладнює реалізацію поставлених завдань. Ми в Інституті розробили низку аналітичних документів, які дають відповіді на ці складні питання.

Поняття «стійкість» досить багатогранне і використовується в різних сферах і має різні відтінки. Багатьом добре знайомі такі словосполучення, як «корозійна стійкість металу», «стійкість будівлі», «психологічна стійкість людини». Зростання рівня глобальних загроз в екології, зміні клімату спричинило потребу шукати нові шляхи убезпечення від природних катастроф, забезпечення життєдіяльності в кризових умовах. Відтоді заговорили про стійкість екосистеми й інфраструктури. Згодом спектр загроз як для держав, так і людей, лише розширювався. На порядок денний вийшли завдання розбудови стійкості держави і суспільства до терористичної загрози й інформаційних атак, комп’ютерних систем — до хакерства, стійкості фінансової системи, а зрештою — національної стійкості.

У кожному з цих словосполучень є поняття «стійкість», але воно асоціюється із зовсім різними, часто непоєднаними між собою процесами. А що ж спільного у всіх цих випадках? Узагальнено стійкість характеризує реакцію об’єкта на певні зовнішні впливи, здатність адаптуватися до їхньої дії без значної втрати функціоналу. Яке це має значення для держави і її населення? Набуття такої характеристики, як стійкість, дозволяє державі й суспільству ефективно протидіяти загрозам будь-якого походження і характеру, адаптуватись до різких і непередбачуваних змін безпекового середовища, підтримувати стале функціонування до, під час і після кризи, швидко відновлюватися до бажаної рівноваги. Простіше кажучи, це дозволяє вистояти (іноді — вижити) в дуже складних (кризових) обставинах, яких не можна уникнути. Тут і проявляється різниця між безпекою і стійкістю: якщо ми не здолали загрозу — ми в небезпеці, а якщо загрозу неможливо здолати повністю або вона неминуча, чи має довготривалий характер — маємо вистояти і зазнати якомога менше втрат.

Стійкість суспільства потребує передусім його консолідації

І за рахунок чого досягається такий результат?

— Передусім слід зазначити необхідність забезпечення належного рівня готовності держави і суспільства до реагування на будь-які загрози й небезпеки, своєчасне виявлення уразливості, яка послаблює безпековий потенціал, ефективного кризового менеджменту та механізмів взаємодії на всіх рівнях, створення необхідних резервів, альтернативних стратегій і планів дій, впровадження універсальних протоколів узгодження тощо. Все, про що йдеться, і становить основу системи забезпечення національної стійкості, а простіше — національної системи стійкості. Така система — комплексний механізм взаємодії органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадянського суспільства та цілеспрямованих дій, методів, чинників і механізмів, які гарантують збереження безпеки, безперервності функціонування основних сфер життєдіяльності суспільства і держави до, під час та після кризи.

Якщо можна, наведіть приклади…

— Зрозуміло: не можна виключити з життя, наприклад, природні катастрофи (повені, посухи, землетруси) або назавжди і повністю подолати тероризм. Але можна якомога краще підготуватися до відповідних загроз і надзвичайних ситуацій, щоб втрат від них було якнайменше, а відновлення після криз відбувалося якнайшвидше.

Як прості й зрозумілі приклади дії механізмів забезпечення стійкості можна навести встановлення резервних дизельних генераторів або бойлерів, які дають підприємствам і домогосподарствам змогу пережити перебої з постачанням електроенергії та гарячої води без зупинення виробничого циклу чи значного погіршення умов життєдіяльності. В умовах пандемії COVID-19 більш стійкими виявилися ті підприємства, які змогли швидко перейти на дистанційний режим роботи. Слід визначити, що значний потенціал стійкості створювала й система цивільної оборони, яка функціонувала в СРСР. Звісно, у системі суспільних відносин забезпечення стійкості є складнішим процесом, який має враховувати історичні, культурні, економічні й інші особливості розвитку країни. Слід зауважити, що стійкість суспільства потребує передусім його консолідації.

Первинне реагування на загрозу відбувається саме на місцевому рівні. Отже, воно має бути максимально ефективним

Чи може одна країна самостійно створити систему стійкості, скажімо так, наближену до ідеалу? Які країни в цьому сенсі найпередовіші?

— Досвід країн у цій сфері різний, вибір моделі забезпечення національної стійкості залежить від потреб держави, її належності до певних міжнародних організацій, альянсів. Так, держави-члени НАТО орієнтуються на визначені цією організацією рекомендації щодо стійкості. До речі, розвиток партнерських відносин України з Альянсом надає нам неабияку допомогу в розбудові національної стійкості. Для України особливо цікавий досвід Великої Британії і Нідерландів, у яких дуже добре налагоджено систему взаємодії органів державної й місцевої влади, бізнесу, громадянського суспільства як під час забезпечення готовності, так і на етапах реагування на загрози, надзвичайні ситуації, та післякризового відновлення. Там функціонують багаторівневі системи оцінки ризиків і спроможностей, які дозволяють своєчасно виявляти загрози й уразливості. Значну увагу вони приділяють забезпеченню стійкості місцевих громад і регіонів, оскільки первинне реагування на загрозу відбувається саме на місцевому рівні. Отже, має бути максимально ефективним. У Новій Зеландії принципи стійкості повністю імплементовані в систему національної безпеки, що робить її ефективною. У більшості країн основний акцент у темі забезпечення національної стійкості робиться на забезпеченні цивільного захисту населення і безпеці об’єктів критичної інфраструктури, та військово-цивільному співробітництві. Нині відповідні механізми і практики активно використовують США, Канада, Ізраїль, Японія, Латвія, Литва й інші країни. Естонія відома як країна, що налагодила ефективну систему кібербезпеки і продовжує розвивати механізми стійкості до інформаційних впливів. Вивчення досвіду цих країн дозволяє нам імплементувати найкращі практики, які довели ефективність, і удосконалювати існуючі механізми.

Немає універсальної моделі забезпечення національної стійкості, яка однаково підходить усім державам

Створення системи стійкості це проблеми лише країн чи над цим працюють і міжнародні організації?

— Звісно, питаннями стійкості опікуються міжнародні організації. Крім згаданої НАТО, слід зазначити, зокрема, ООН, ОЕСР. Їхній досвід і рекомендації мають особливості залежно від основної сфери діяльності. Так, метою відповідних рекомендацій Альянсу є забезпечення взаємосумісності безпекових систем держав-членів і сприяння швидкому розгортанню сил і засобів у разі проведення спільних операцій з реагування на загрози і надзвичайні ситуації й післякризового відновлення. Своєю чергою значна частина рекомендацій ОЕСР і ООН спрямована на забезпечення фінансово-економічної й організаційної стійкості, безперервності бізнес-процесів і сталого розвитку. Є і спільні риси, які характеризують розбудову національної стійкості, мають принципово важливе значення. Зокрема, це активна взаємодія представників держави й суспільства, високий рівень їхньої обізнаності щодо сутності й характеру загроз, а також заходів, у яких вони мають брати участь до, під час і після кризи або надзвичайної події.

Звісно, немає універсальної моделі забезпечення національної стійкості, яка однаково підходить усім країнам. Вибір моделі визначають національні інтереси конкретної держави і це є сферою її відповідальності. Ба більше, механізми і практики, які довели достатню ефективність в одних країнах, можуть не відповідати умовам і потребам інших.

Концепція забезпечення національної стійкості

– І все-таки, на якому етапі створення національної системи стійкості перебуває Україна?

— У Секретаріаті Кабміну завершується опрацювання проєкту Концепції забезпечення національної стійкості, що має стати базовим документом, на основі якого розроблять низку інших нормативно-правових актів з метою імплементації його положень. Цей документ запропонує загальне бачення мети створення національної системи стійкості, процесів і напрямів, які вона має охопити, принципів, на основі яких функціонуватиме, упорядкує міжвідомчу взаємодію і координацію такої діяльності, визначить нові терміни тощо. До роботи над цим проєктом залучені представники різних міністерств і відомств, Офісу Президента України, Апарату РНБОУ і нашого Інституту. У цьому складному процесі відбувається постійна міжвідомча взаємодія, яка має знайти продовження у форматі національної системи стійкості. Наш Інститут здійснює науково-методичне забезпечення процесу, наші ідеї і рекомендації з формування в Україні такої системи закладені в основу відповідної Концепції. Активно долучаються до такої роботи й іноземні експерти, зокрема, представники НАТО і держав-партнерів.

Особливе занепокоєння викликають загрози гібридного типу

Які основні кроки зі створення системи стійкості передбачені у цій Концепції?

— Основні напрями забезпечення національної стійкості враховують не лише базові рекомендації НАТО з безперервності урядування, необхідності безперебійного функціонування систем забезпечення продовольством, водопостачання, енергопостачання, транспортних систем, комунікацій, здатності охорони здоров’я функціонувати в умовах посилених навантажень, кібербезпеки і кіберзахищеності об’єктів критичної інфраструктури, а також здатності ефективно реагувати на неконтрольоване масове переміщення людей. Як показала ситуація з протидії поширенню COVID-19, для забезпечення національної стійкості важливе значення має не лише ефективне реагування на надзвичайні ситуації, а й безперервність бізнес-процесів, фінансова й економічна стійкість, а також стійкість суспільства, зокрема, до інформаційних впливів. Ці напрями теж передбачені проєктом Концепції.

Нині перед Україною постали загрози як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Особливе занепокоєння викликають загрози гібридного типу. Їх особливо складно виявити, оскільки вони маскуються під звичайні процеси чи прикриваються традиційними демократичними нормами і правилами (свобода слова, плюралізм, рівність). Їх скоординоване одночасне застосування в різних сферах особливо небезпечне як для держави, так і суспільства. Протидія цим загрозам потребує значних фінансових, технічних і людських ресурсів, обсяг яких обмежений для більшості країн, а надто для України, яка в останні роки зазнала відчутних територіальних, матеріальних і людських втрат.

Тому виникає питання, чи передбачає створення національної системи стійкості збільшення обсягів державного фінансування на її впровадження і утримання? Наголошу, що йдеться не про створення нової системи на порожньому місці, яка має замінити нинішню чи функціонувати водночас з нею. І не про хаотичне запровадження окремих механізмів стійкості в різних сферах, що дублюватимуть один одного. Насамперед передбачається упорядкування взаємодії існуючих і створюваних загальнодержавних систем (цивільного захисту, протидії тероризму, медичної допомоги, соцзахисту, кібербезпеки, правоохоронної, банківської), забезпечення належної співпраці й синергії сил безпеки і оборони, органів державної і місцевої влади, бізнесу та громадянського суспільства, налагодження ефективної координації такої діяльності, впровадження принципів стійкості у сфері національної безпеки.

Слід уточнити і розширити завдання міністерств, відомств у сфері забезпечення готовності, стратегічного планування, налагодження двосторонніх каналів комунікацій з бізнесом та населенням тощо. Дедалі більшого значення набуватимуть постійно діючі робочі групи, комісії й інші формати міжвідомчої взаємодії різних рівнів, у рамках яких обговорюватимуть питання оцінювання ризиків, виявлення загроз і уразливостей, спільного реагування на загрози, формування планів узгоджених дій. Доцільно створити в Україні урядовий координаційний орган забезпечення національної стійкості, національного центру оцінювання ризиків і спроможностей. Формат і порядок створення таких структур нині є предметом обговорення.

Проте формування національної системи стійкості — це історія не про створення нових державних органів і установ, а про зміну мислення, вихід за межі стереотипів, відповідальність, взаємодопомогу, консолідацію суспільства і спільну протидію загрозам широкого спектра. Хочеться вірити, що ця історія буде частиною історії успіху нашої країни.

13

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Пані Військова. Дайджест АрміяInform 30 років Незалежності. Дайджест АрміяInform Інтерв`ю, Публікації