Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Вірш «Заповіт» («Як умру то поховайте») − один з найулюбленіших і найбільш поширених в Україні віршів Тараса Шевченка, який після смерті поета став народною піснею- гімном.
І саме сьогодні, в день народження Великого Кобзаря, фольклорний гурт «Святовид» (Зразково-показовий оркестр Збройних Сил України) та соліст Сергій Пеньковець потішили своїх численних шанувальників новою музичною версією «Заповіту», який став квінтесенцією всієї творчості Тараса Григоровича.
А чи знали ви, що «Заповіт» став основою для музичних творів багатьох композиторів. Ще в 60-ті рр. XIX ст. цей віршований текст поклали на музику київський композитор М. Лисенко та галицький − М. Вербицький. Та найбільшої популярності набула мелодія полтавського учителя музики Г. Гладкого, яка вперше зазвучала на початку 70-х рр. XIX ст. (ноти вперше опублікував полтавець М. Маркевич 1909 р. з позначкою «музика Г-го»).
Із 1868 року Україною поширилася традиція слухати спів «Заповіту» стоячи.
«Заповіт» перекладений близько 150 мовами народів світу та належить до шедеврів світової поезії.
А в 2008 році в будинку, де Тарас Шевченко написав своє поетичне послання, відкрито Музей «Заповіту».
