Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Збройні Сили України увібрали в собі, мабуть, всі професії, які є в нашій державі. Інколи до війська йдуть люди з найнеочікуванішою освітою та фахом. Так, колишня вчителька історії, яка має понад десять років педагогічного стажу, обрала військову службу в одному з підрозділів Чернігівщини.
Стрілець першої роти окремого батальйону охорони та обслуговування солдат Тетяна Панько переконана: бути військовослужбовцем непросто. Але коли триває війна, як можна залишатися байдужим?
– Добре, коли у державі панує мир. Але якщо назріває якийсь конфлікт, тоді звісно треба брати зброю до рук. Психологічно не кожна людина до цього готова, – зазначає Тетяна.
Вона розповіла, що її батько був військовим і довгий час служив в Афганістані. Він дуже хотів, щоб якщо в нього буде син, то він пішов його стопами. Та доля розпорядилася інакше, у нього народилося дві донечки.
– Коли я закінчила школу, вирішила вступати у військовий виш, він сказав «ні», бо вважав армію нежіночою справою, – пригадує солдат Панько і додає, – Військовослужбовці мені завжди подобалися, як і їхня форма. Життя йшло, а мрія залишалася. Тому вирішила спробувати себе в армії.
Після того, як підросла дитина, і Тетяна пропрацювала 11 років педагогом, маючи фах учитель історії та практичної психології, все ж вирішила стати військовою. Прийшла до військової частини, взяла відношення і поїхала на навчання у 169-й навчальний центр «Десна».
– Там ми проживали в одній казармі із чоловіками. Спочатку це було незручно і некомфортно. Із зони комфорту ми потрапили туди, де потрібно пристосуватися до військових умов. А за кілька тижнів все налагодилося. Щодня у нас були польові виходи, чистка зброї. Також здобували теоретичні знання, які втілювали на практиці, – розповідає Тетяна.
Найяскравіші емоції вона отримала під час обкатки танками.
– Гадала, що не переживу того дня. Було страшно, але я змогла, – зніяковіло ділиться враженнями солдат Панько.
За її словами, працюючи педагогом, слід було віддавати душу й серце дітям, щоразу залишати інколи поганий настрій за дверима, виховувати, розповідати й навчати. Коли ж потрапила до Збройних Сил, то тут виявилося все навпаки. Адже навчали вже її.
– Перебудуватися спочатку було дуже важко. Щоранку – шикування, далі – заняття, – зазначає Тетяна, – Солдат-стрілець насамперед має бути психологічно й фізично підготовленим, добре знати свою зброю і тримати її в чистому та справному стані.
Але до військової служби не всі були так позитивно налаштовані, як вона. Зокрема рідні спочатку скептично поставилися до її вибору, бо розуміли: зрештою, доведеться їхати на Донбас, щоб боронити Україну. Втім, з часом звикли – інакше і не могло бути. І хоча Тетяна Панько ще не має бойового досвіду, але вже опанувала необхідні вміння і навички солдата-стрільця й готова до виконання завдань у районі проведення ООС.
– Здійснилася моя мрія. Дуже шкодую, що раніше не вступила до лав Збройних Сил України… – каже Тетяна.
Фото: Дмитро Юрченко
Володимир Зеленський назвав надзвичайно підлим удар ворога по одній з будівель Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Бійці Сил безпілотних систем з початку місяця уразили понад дві тисячі окупантів.
Полковника Анатолія Куликівського на посаді командира 28-ї механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу заступив підполковник Богдан Курас.
О 02:10 7 червня було зафіксоване влучання ворожого ударного БПЛА у будівлю приймання контейнерів Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Вночі 7 червня ворожий БПЛА влучив по майданчику Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Протягом доби підрозділами угруповання СБС уражено/знищено 1702 цілі противника.
Оператор протитанкових ракетних комплексів
від 50000 до 120000 грн
Ужгород
68 ОЄБр ім. Олекси Довбуша
Офіцер групи психологічного супроводу та відновлення
від 25000 до 25000 грн
Київ
131 окремий батальйон 112 ОБр Сил ТрО
Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…