Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Старшина 2 статті Вікторія Пінчук – перша жінка-фельдшер на судні розмагнічування «Балта» і одна з перших жінок серед персоналу корабельно-катерного складу ВМС ЗС України.
За її плечима довгий шлях від дружини військового до жінки, яка ламає усі марновірства та стереотипи.
У 2014 році, через тимчасову окупацію півострова, Вікторія разом із родиною після 10 років проживання в Криму змушена була переїхати до Одеси і налагоджувати усталений побут з нуля. Вона жодної миті не вагалася у своєму виборі та всіляко намагалась підтримати чоловіка.
− Ми з моїм чоловіком познайомилися ще у 1999 році в Очакові (на той час він служив на острові Первомайський). Він – статний військовий, який одразу підкорив моє серце і ми почали зустрічатись, а згодом одружилися та обзавелися дітками. У 2004 році чоловіка перевели служити в Крим. Жили, як всі, аж доки не довелося, ні, не робити вибір, як полюбляють багато хто говорити, тут немає що обирати: ти або зрадник, або ні, нам довелося залишати те, до чого встигнули звикнути, усвідомлювати, що певним планам на майбутнє не судилось втілитися у життя. Звісно, спочатку було важко, але разом нам вдалося й це пережити, − ділиться спогадами Вікторія.
У 2018 році жінка звернулася до Приморського районного військового комісаріату м. Одеса та підписала контракт із Збройними Силами України. Потрапила служити на судно розмагнічування «Балта» ВМС України. На запитання, що спонукало її прийняти таке рішення, вона з усмішкою відповідає, що впертість.
− Якось ми сперечалися з чоловіком і я йому дорікала, що втомилась від його відряджень і нарядів, постійної відсутності вдома. На що він мені відповів: «Ось сама піди й спробуй послужити!» То я й пішла, − жартує фельдшер.
Але спочатку Вікторії було аж ніяк не до жартів, тому що чоловіки з екіпажу спочатку споглядали на неї скоса, мовляв, «жінка на кораблі − бути біді». Іноді навіть з’являлося бажання залишити службу. Підтримував її лише командир, який бачив, як тяжко працює жінка і як старається стати частиною екіпажу. Все змінилося, коли одного разу Вікторія захворіла.
− Після повернення з лікарняного особовому складу та добовому наряду потрібно було з’явитися до амбулаторії на обстеження. Я приготувалася «тримати оборону», але дарма. Всі заходили до мене з усмішками, запитували, як я себе почуваю, підбадьорювали, розповідали якісь новини. Тоді зрозуміла – все буде добре і я залишаюся служити далі на кораблі, − пригадує Вікторія Пінчук.
Насправді, з часом між жінкою та екіпажем крига скресла, і тепер важко уявити на місці Вікторії, яка є справжнім втіленням образу суднового медика: має сталеві нерви, холодну голову та гаряче серце, а ще в неї знайдеться пігулка від усього для кожного члена екіпажу.
За час служби на судні розмагнічування «Балта», на щастя, надзвичайних ситуацій не було. Все тому, що екіпаж складається зі здорових людей, все регламентовано, а передпохідний огляд проводиться надзвичайно суворо. Тож якщо в когось перед виходом у море виникнуть бодай якісь скарги – така людина залишиться на березі.
До слова, Вікторія надзвичайно любить виходи в море, хоча фізично й буває дуже складно.
− Іноді бувало таке, що не вдавалось навіть подрімати, бо в амбулаторію за меддопомогою звертаються і вдень, і вночі, особливо, коли хитавиця. У когось болить голова, у когось проблеми з тиском, нудота чи температура. Щодо мене, то я не страждаю на морську хворобу, жінки взагалі менше до неї схильні, ніж чоловіки − розповідає фельдшер. – Крім того, під час виходів я ще буваю на камбузі, але не лише для того, щоб спостерігати за дотриманням санітарних норм, а й щоб допомогти. Адже вахтові постійно змінюються протягом доби, й кок також не спить, бо треба всіх нагодувати.
А ще Вікторія говорить, що служба навчила її тому, що до всіх людей потрібно ставитися доброзичливо, з повагою і розумінням. Екіпаж − це дійсно велика сім’я. І від дій або бездіяльності кожного залежить доля всіх інших. Коли ти відірваний від берега, від сім’ї, коли ти тривалий час проводиш пліч-о-пліч з одними й тими ж людьми,тобі все набридло, то замість пігулки найкраще зніме втому відверта розмова. Тож військові моряки іноді заходять в амбулаторію до Вікторії Пінчук не як до фельдшера, а як до психолога.
На запитання, чи посильна для жінки служба на кораблях ВМС ЗС України, вона без роздумів відповідає, що так.
− Думаю, попереду в нас тривалий шлях у цьому напрямку, але впевнена, що немає нічого неможливого. Головне − бути професіоналом своєї справи, − підсумовує старшина 2 статті Вікторія Пінчук.
Нагадаємо, що наразі у Військово-морському ліцеї навчаються 15 ліцеїсток, а в Інституті ВМС Національного університету «Одеська морська академія» − 9 курсанток, серед яких є ті, що вперше обрали саме корабельні спеціальності.
