Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Історії відвідувачів львівського Центру реабілітації учасників АТО «Фенікс» дуже схожі. Вони захищали Україну, зазнали поранень, травм, контузій. Дехто встиг пережити страхіття ворожого полону. У підсумку — назавжди підірване здоров’я, відчуття самотності й нерозуміння, яке переслідує ветеранів, попри намагання адаптуватися та жити в соціумі. Центр «Фенікс», де вони є частими відвідувачами, спеціалізується не лише на фізичній, а й психологічній реабілітації. Саме проблеми духу, які спіткають воїнів, керівник центру Андрій Посікіра вважає пріоритетними у роботі.
Львівського лікаря-волонтера Андрія Посікіру кореспондент АрміяInform застав за заповненням грантових заявок. Іноземні фонди і неурядові організації, які працюють в Україні, згодні допомагати коштами на цільові реабілітаційні проєкти. Суми невеликі, але на тлі того, що державне фінансування зазвичай десь у «перспективі», грантова підтримка є для центру незайвою.
— Є ідея створити осередок, де колишні учасники АТО із психологічними і фізичними проблемами, труднощами з адаптацією в соціумі, могли б якийсь час пожити, працювати, і так соціалізуватися. Приклади подібних осередків є. І ми наразі вивчаємо їх досвід, — говорить Андрій Посікіра.
Лікар наголошує: психологічні проблеми ветеранів російсько-української війни слід вирішувати комплексно. Він каже, що навіть незначуща співучасть у житті такої людини може стати тією «ниточкою», яка витягає з депресії й апатії. І шкодує, що суспільство почасту неготове сприяти нашим ветеранам долати психологічні кризові моменти.
— У нас є один з відвідувачів, який пережив поранення, контузію, полон. Ситуація складана. Людина бореться з наслідками того, що відбулося в її житті, а ми намагаємось допомогти. Був випадок, коли чоловікові потрібно було якось виплеснути емоції. Він пішов у лісосмугу, щоб там викричатись. А його… затримали правоохоронці. Мовляв, що ти тут робиш і чого репетуєш. А людина просто потребувала емоційної розрядки. Відтак, замість стабілізації внутрішнього стану, новий емоційний колапс, — розповідає Андрій Посікіра. — І це я до того, що з ветеранами варто працювати постійно і ретельно. Повертати до життя їх, навчаючи співіснувати з ними оточуючих.
У львівському центрі «Фенікс» працюють три професійні психологи, які приймають учасників АТО/ООС і членів їхніх родин. Одна з фахівців — Олександра Селезньова, що прийшла в установу після навчання в Українському католицькому університеті.
— Одна з причин стресових розладів, депресій колишніх і діючих військових — брак уваги, спілкування та підтримки, — говорить вона. — Навіть ті з відвідувачів сеансів, хто має родини, наголошують: вони не отримують тієї підтримки, якої прагнуть. А члени родин, натомість, не розуміють сутність стресового стану родичів, які повернулися з війни.
За день кожен психолог центру приймає п’ять-шість відвідувачів. Подекуди сеанси тривають годину або більше. Олександра Селезньова каже: уміння слухати те, що кажуть її підопічні, це теж спосіб терапії. Окрім сеансів у психолога, відвідувачі центру збираються і для групових реабілітаційних занять. Зокрема, у «Феніксі» час від часу проходять сеанси «каніс-терапії»: кінологічна спільнота «Догфрендс» приводить спеціально навчених собак, комунікація з якими дозволяє хоч частково зняти ветеранам стресову напругу.
— Тут почуваюсь затишно. І це, напевно, найголовніше, за чим приходжу. За це дякую всьому персоналу «Фенікса», — говорить ексдесантник Михайло.
Його побратим Валерій теж підкреслює: завдяки «Феніксу» почувається набагато краще. Для нього можливість перебувати серед людей, які розуміють його проблему, є своєрідною терапією.
Фото та відео автора
