Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Одеса знову сумує. Сьогодні в гарнізонному храмі Православної церкви України одесити попрощалися зі своїм земляком, військовослужбовцем окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка сержантом Дмитром Сардаком.
Він загинув на Сході країни 23 лютого під час виконання бойового завдання. Ворожий осколок обірвав життя справжнього воїна, чуйного чоловіка й надійного друга.
Дмитро народився у 1986 році. Вдома в Одесі в нього залишилася дружина. Він будував плани, мріяв про майбутнє мирне життя, але свідомо обрав професію захисника України й разом зі своїми товаришами боронив Україну від російських окупантів. Тому що головним для себе завданням вважав — зупинити ворога, який прийшов на його землю.
Попрощатися з героєм прийшли представники державних і громадських установ, військовослужбовці частин та підрозділів Одеського гарнізону, ветерани російсько-української війни, бойові побратими, волонтери, духовенство та патріоти міста.
Звертаючись до присутніх з Божим словом, настоятель храму нагадав, що війна триває й ці важкі втрати, яких зазнає український народ, обернуться для ворога покаранням, тому що українці захищають найсвятіше, що в них є: свій дім, свої родини, свою Батьківщину!
Вічна пам’ять…
