Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Андрія на позивний «Білий» нічого не пов’язувало із військом. Проживав на Дніпропетровщині, працював на шахті… З початком війни почав задумуватись про службу, та все щось зупиняло, похід до військкомату відтерміновувався… Аж поки випадково не один сюжет по телебаченню. А там — двоюрідний брат, якого із народження жодного разу не бачив через сімейну драму, та й проживання у різних містах не сприяло зближенню. Виявилось, що брат не просто служить, а в свої молоді роки вже — Герой України…
— Мати показала. Дивись каже: «Ось твій брат, про якого стільки розповідала…» А він ще й дуже схожий на мене. Дізнався, що брати разом пішли служити ще у 2014-му, та один із них загинув під Іловайськом, а другий і досі продовжує службу.
Дізнавшись про героїчних рідних, Андрій побіг до військкомату. А як інакше? Соромно ж буде при зустрічі брату у вічі дивитись! Швиденько зібрав необхідні документи, підписав контракт, пройшов підготовку в навчальному центрі — і на фронт. Служить нині у розвідці.
— Розвідка є розвідка, ми завжди перші. Звісно, я розумів непросту специфіку такої спеціальності, але наважився, про що зовсім не шкодую. Служити подобається, колектив – немов один організм, одна велика родина, із першого дня відчув неймовірну підтримку.
Поки що на шахту Андрій не поспішає повертатися, планує продовжувати службу, адже війна триває. А ще планує нарешті налагодити зв’язок із братом. У найближчих планах – довгоочікувана зустріч!
