Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Цьогорічна інформаційна кампанія до Дня Героїв Небесної Сотні відбувається під гаслом – «Вдячні за свободу».
Із детальною програмою заходів в регіонах України можна ознайомитись на сайті музею Революції Гідності.
Цьогорічна інформаційна кампанія передбачатиме поширення текстових та графічних інформаційних матеріалів у соцмережах, онлайнових і друкованих ЗМІ, поширення відео в соцмережах, онлайн-ЗМІ та каналах телебачення, поширення графічних матеріалів на площах вуличної зовнішньої реклами.
Музей пропонує два типи зображень для соціальної реклами: це портрети Героїв Небесної Сотні (поширення відповідно до регіону, родом із якого був Герой) та створений візуальний образ до Дня Героїв Небесної Сотні. Гасло «Вдячні за свободу» цього року отримало нове візуальне вираження. Художник Микола Гончаров зобразив поруч із написом на чорному тлі силуети гвоздик. Крізь одну з них, обв’язану синьо-жовтою стрічкою, видніється небесна блакить і майбуття. Інші, червоні, символізують пролиту кров і ціну свободи.
Для користувачів соціальних мережах запропоновано ставити хештеги #ЦеПроСвободу та #бути_гідним, які є частиною соціальної кампанії музею. Ідея цих хештегів – заклик до громадян ділитись спогадами і роздумами про Революцію Гідності у соціальних мережах.
Також організатори закликають ділитися враженнями, спостереженнями та роздумами, світлинами про революційні події. У пам’ятні дні лютого запропоновано пов’язувати стрічки, які збереглись із Євромайдану з європейською символікою чи просто синьо-жовті стрічки на знак солідарності із волевиявом громадян.
Революція Гідності – політичні та суспільні зміни в Україні з 30 листопада 2013-го до лютого 2014 року, викликані протестом громадян України проти протиправного розгону мирної акції студентів та громадських активістів, яка розпочалася 21 листопада 2013 р. як спротив проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім’ї», небажання народу України миритись з перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії.
