Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Війна на Донбасі не дарма носить назву гібридної – російські куратори маючи загальну картину увесь час активних бойових дій намагались воювати на широкому фронті, відтягуючи зусилля українських генералів, переносячи бойові дії з однієї ділянки на іншу.
І яскравий приклад – обстріл 10 лютого штабу АТО в Краматорську.
Що спланували в РФ
Слід нагадати, що це самий розпал бойових дій на Дебальцівському напрямку, де на той момент перемога була не очевидна. Тому у росіян народився план – надати вогневий удар по штабу АТО (з липня 2014 року знаходився на аеродромі Краматорська), щоб таким чином знищити (або суттєво паралізувати) управління військами.
Але було дві проблеми – досить велика відстань від лінії фронту, а також той факт, що аеродром знаходився фактично в межах міста, і в будь-якому випадку жертв серед цивільного населення було не уникнути. Першу проблему вирішили досить просто – з Росії була перекинута батарея важких 300-мм РСЗВ БМ-30 «Смерч», які за своїми характеристиками були здатні обстріляти Краматорськ з околиць окупованої Горлівки. А етичні проблеми росіян хвилювали мало – зрештою, вони воюють не на своїй території і це ярко підтвердив Маріуполя 24 січня 2015 року, коли загинуло 29 людей, поранено 92 українських громадян, серед загиблих та поранених родини, діти, підлітки.
Десь з 7-8 лютого росіяни почали дорозвідку цілей – над Краматорськом стали масово з’являтися безпілотники. На них навіть реагувала система ППО – так, вранці 10 лютого розрахунок ЗРК «Бук», який прикривав штаб, навіть збив один такий апарат (як згадували очевидці це був російський «Орлан»). Однак пов’язати факти разом на той момент не змогли – всі сили були кинуті на керівництво операцією під Дебальцеве.
Ворожий обстріл Краматорська
10 лютого 2015 року о 12:30 по Краматорську було завдано раптовий ракетний удар. Буквально за кілька хвилин по місту і аеродрому були випущені десятки 800-кг ракет. Згодом було віднайдене місця падіння 32 ракет, однак з огляду на, що кожна пускова установка «Смерчу» має 12 направляючих для пуска, можна припустити, що відстрілялися три машини і всього росіянами (а на озброєнні донбаських проксі формувань такої смертоносної зброї ніколи не було і немає) було випущено 36 снарядів с бойовою частиною касетного типу.
Згідно з розслідування військової прокуратури, 18 ракет впали в районі штабу АТО, а 14 – в житлових кварталах, було пошкоджено 41 будівлю.
Цинізм і правда
Майже одразу пабліки «ДНР» в соціальних мережах відписалися про «героїчний» вчинок «армії ДНР». Але після того, як пішли перші повідомлення про загиблих цивільних жителів, колаборанти від своїх слів відмовилися, і більшість повідомлень було видалено. Надалі всі ЗМІ, близькі до окупаційних органів влади, почнуть або писати про те, що це була провокація з боку ЗСУ, або взагалі будуть ігнорувати черговий воєнний злочин російської армії.
Перша офіційна заява від командування ЗСУ прозвучала через півтори години після трагедії. За словами військових, удар по Краматорську було завдано з боку Горлівки.
Ще через півтори години обстріл мирного Краматорська прокоментував Президент Петро Порошенко, а у 17:00 голова Донецької обласної державної адміністрації (яка до речі знаходилась тут же у Краматорську) Олександр Кіхтенко проведе брифінг, де розповість про обстріл і його наслідки.
На цьому фоні російські та прокремлевські українські ЗМІ з посиланням на жителів Краматорська, почали розганяти фейк, що по місту стріляли українські військові з гори Карачун. Але більшість містян відразу розібрались у ситуації – занадто очевидно було з якого напрямку прилетіли ракети.
Наслідки обстрілу
До завершення трагічного дня з’явився перший список постраждалих під час артобстрілу бойовиками. Повні дані будуть опубліковані ДонОДА на наступний день: «В результаті обстрілу Краматорська з території, контрольованої «ДНР», від розривів снарядів, що знаходяться на озброєнні в Російській Федерації, загинули 17 осіб, з них троє померли в лікарні. Станом на ранок середи в стаціонарах лікарень залишаються 34 поранених, в тому числі, 4 дитини».
Всього внаслідок обстрілу загинули 17 людей, з яких 9 — військовослужбовці Збройних сил України: Євген Бушнін (8-й окремий полк спеціального призначення), Володимир Глубоков, Сергій Шмерецький (383-й окремий полк дистанційно-керованих літальних апаратів), Віктор Дев’яткін (11-й окремий полк армійської авіації), Володимир Довганюк, Ігор Шевченко (Головне управління розвідки), Денис Жембровський (УМВС України в Вінницькій області), Михайло Ілляшук (1-а радіотехнічна бригада) та Сергій Хаустович (95-а окрема аеромобільна бригада), ще 15 було поранено.
Кількість втрат цивільних жителів могла бути більшою, але, на щастя, 10 лютого було першим днем карантину в місцевих школах, і учнів на вулицях міста було менше, ніж зазвичай.
У ніч з 10 на 11 лютого Краматорськ відвідав глава держави, який побував в місцях, куди потрапили снаряди, відвідав постраждалих в лікарні і провів нараду в штабі АТО.
Обстріл Краматорська викликав бурхливу міжнародну реакцію – так, президент США Барак Обама по цьому поводу навіть дзвонив президенту Росії Володимиру Путіну, але фактично воно нічим не завершилось.
Відповідь ЗСУ
У відповідь на обстріл за місцем можливого знаходження «Смерчів» в районі Іловайська 13-го лютого ЗСУ був нанесений «удар відплати» за допомогою парного пуску тактичних ракет «Точка-У» 19-ї ракетної бригади та залпу батареї РСЗВ «Смерчів» 15-ї реактивно-артилерійської бригади. Однак установок там вже не було – вони виїхали до Росії майже перед вогневим нальотом.
Зате на залізничній станції «Іловайськ» були вражені два ешелони з особовим складом, боєкомплектом і паливом. В результаті супротивнику були нанесені величезні втрати. Як стверджувала розвідка під удар попала російська батальйонна тактична група, призначена для захоплення Волновахи.
Пам’ятати хочуть не всі
На жаль місцеві сепаратисти дуже активно протидіють меморіалізації цих подій як яркого прикладу нелюдської суті російських окупантів.
Так, відкритий 10 лютого 2018 року пам’ятний знак загиблим після неодноразових спроб паплюження влада була вимушена перенести на територію місцевої військової частини.
Михаил Жирохов
