Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
В Україні практично немає регіону, який так чи інакше не був би пов’язаний з історією українського козацтва. Одещина, звісно, не є виключенням. І з кожним новим роликом, що презентує Український інститут національної пам‘яті (УІНП), можна дізнатися цікаві та маловідомі факти про тих, хто підтримував у народі надію на визволення, запалював наступні покоління на боротьбу за кращу долю, за нашу державність.
Цього разу четвертий ролик «Український Південь: Некрасівські козаки» розповідає про історію появи в степовій Україні некрасівського козацтва, яке оселилось у цих місцях після антиросійського повстання на теренах сучасної Луганської та Донецької областей.
Некрасівці (некрасівські козаки, козаки-некрасівці, гнат-козаки) — нащадки донських козаків, названі на честь свого лідера Гната Некрасова. Формування їхніх культурно-побутових традицій остаточно завершилися в унікальному зводі соціокультирних нормативів — «Заповіті Гната» — усному кодексі прав козаків-некрасівців. Основним положенням заповіту вважалася стаття: «Царю не покорятися, до царя в Расєю не повертатися». Нею вони й керувалися аж до краху імперії у 1917 році.
— Донські козаки не згодилися схилити голову під російським царатом і були вимушені шукати протекцію на землях Османської імперії, а саме на території сучасної Одещини. Вони вирішили облаштуватися поруч із братами запоріжцями, які ще раніше втекли сюди, на нижній Дунай від специфічної любові «старшого брата», — розповідає начальник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк.
Що знайшли для себе некрасівці на теренах півдня України та чому вирішили переселитися з облюбованого Дунаю до берегів Мармурового та Егейських морів — про це та не тільки в новому ролику проєкту краєзнавчих лекцій «Український Південь».
