Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Капітан медичної служби Олена Миколайчук з тих, про кого кажуть: «Підбори змінила на берці». Адже в минулому Олена — успішна модель, яка вирішила пов’язати життя з військовою медициною та стала офіцером Збройних Сил України. За тендітними плечима цієї вродливої молодої жінки чотири вищі освіти, участь в операції Об’єднаних сил. А ще — вже без малого 20 років служби в українському війську та знайомство… з ким би ви подумали? Із самим Папою Римським!
Олена корінна вінничанка. Військовим медиком вона вирішила стати, коли була ще підлітком. І для втілення в життя своєї дитячої мрії для початку дівчина зі звичайної загальноосвітньої школи перевелася до медико-біологічного ліцею при Вінницькому медичному коледжі імені академіка Данила Заболотного. Специфіка цього вищого навчального закладу полягає в тому, що він не просто випускає медиків з освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», а ще й готує медичних фахівців для Збройних Сил України. Тож ще школяркою Олена почала свій шлях у військовій медицині. Ну а потім, поки це дозволяв статус студентки й вона ще не здобула перше офіцерське звання, красуня зробила неабиякий поступ і в модельній справі.
Ліцей дівчина закінчила зі срібною медаллю. Коледж — з дипломом з відзнакою. На курсі вона була найкращою з найкращих і двічі отримувала підвищені стипендії — Верховної Ради та Президента України. Завдяки успіхам у навчанні президентська стипендіатка, яка мала найвищий рейтинг серед випускників, отримала й право вибору першого місця своєї офіцерської служби. Лейтенант медслужби Миколайчук обрала посаду начальника медичного пункту військової частини Військ ППО на Київщині.
Під час служби офіцер-медик заочно здобула другу вищу освіту, закінчивши в Києві, знову ж таки з відзнакою, Європейський університет за спеціальністю «Менеджмент охорони здоров’я». Ще два виші Олена закінчила вже під час служби у рідній Вінниці. У Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова вона здобула фах провізора, а після закінчення з відзнакою Вінницької академії післядипломної освіти стала магістром психології.
Модельна ж кар’єра дівчини склалася так. У 2002 році вона перемогла у студентському конкурсі краси у своєму коледжі, здобувши титул «Студентка-чарівниця». За рік стала фіналісткою конкурсу «Міс Вінниця». Тоді Олена вже серйозно замислювалася над кар’єрою моделі, їздила до столиці та в інші міста України на покази. Та коли стала офіцером, модельну кар’єру поставила на паузу. Втім, ще двічі Олена ставала фіналісткою вже військових, всеармійських конкурсів краси: у 2011-му — віцеміс конкурсу «Міс десант», а напередодні Нового року — віцеміс конкурсу серед жінок-військових медиків «Берегиня в погонах – 2020».
У Вінниці вже 15 років жінка-офіцер проходить службу в Центрі дальньої радіонавігації. Вона — начмед військової частини.
Протягом чотирьох місяців офіцер-медик виконувала службово-бойові завдання в районі проведення ООС, була начальником медпункту окремого зенітного ракетного дивізіону, що ніс службу з протиповітряного прикриття сил та засобів ООС на Приазов’ї.
Зважаючи на специфіку зенітних ракетних військ і те, що вони зазвичай перебувають не на передньому краю оборони, начмеду доводилося більше займатися хворими й травмованими, ніж пораненими. Втім, і на «нуль» Олена Миколайчук нерідко виїжджала, і стрілянину й мінометно-артилерійський вогонь чула зблизька не раз.
— Одного разу щойно ми виїхали з одного майже вщент знищеного війною села, як телефонують: «Тільки ви виїхали, як по тому місці, де стояли, ворог відкрив прицільний вогонь», — згадує жінка.
Там, на Приазов’ї, Олена познайомилася з непересічною людиною й великим патріотом України, волонтером і капеланом Осипом Славичем. На його прохання не раз, везучи до своїх підрозділів індивідуальні аптечки й медикаменти чи їдучи до своїх пацієнтів, заїжджала по дорозі до підрозділів Національної гвардії, де не було свого медика, й надавала медичну допомогу і там.
Найважчим під час перебування в районі ООС для жінки були не обстріли, не постійна смертельна небезпека й нелегка праця військового медика. Найважчими були мамині сльози… Адже незадовго до цього у матері Олени стався інсульт, унаслідок якого вона опинилася прикутою до ліжка. Тож, від’їжджаючи на Донбас, молода жінка залишала на батька й важкохвору маму, і свою єдину доньку…
До речі, завдяки знайомству та співпраці з капеланом Осипом Славичем пізніше Олена двічі побувала у складі делегації українських військових паломників у французькому місті Люрд. І кожної з цих паломницьких місій українці також відвідували Рим, де у Ватикані були удостоєні прийому Понтифіка. Двічі Папа Римський тиснув руку українській красуні в піксельному однострої, дякуючи українському народові за стійкість, мужність і вірність християнській церкві.
