Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Поки російська військова техніка і транспорт їздять по тимчасово окупованих територіях, за ними полюють екіпажі ударних безпілотників.
За десятки, а інколи й понад сотню кілометрів у тилу ворога дронарі батальйону безпілотних систем Black Sky 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан» шукають ворожі цілі й завдають ударів.
Як нищать ворожу логістику, які переваги middle-strike дронів та які цілі найскладніше уразити, військові розповіли кореспонденту АрміяInform.
«До Таганрога долітали»
— Уражень було дуже багато. Від малої техніки до великої. Це і легкові автомобілі, такі як пікапи, «буханки», «Ниви», і великі фури, бензовози, «Урали», КамАЗи. І був їхній «Тигр». За добу може бути два ураження, може бути три, якщо по далеких цілях. За день рекорд був 6 чи 7 уражених цілей. Це були автомобілі, які підвозили або вивозили їхні групи, — каже пілот з позивним «Фізрук».
За його словами, екіпаж працює на великих дистанціях: від 30 до 170 км.
— Десь до Таганрога долітали. Якщо батареї вистачає, то можна долетіти. Найбільш цікаве ураження — це «буханка» з БК. Повна була, під зав’язку, бо такий вибух був дуже феєричний. Це було десь за Чумацьким. Вона посередині траси стояла, між деревами. Таких уражень багато буває, — розповідає захисник.
«Не чіпай! Я вже лечу»
Раніше «Фізрук» працював маляром. Після строкової служби встиг побути цивільним лише місяць, а далі почалося широкомасштабне вторгнення рф. Одразу пішов до військкомату і потрапив до бригади «Спартан».
— На Харківському напрямку був дуже сильний тиск. Треба було швидко вчити людей. Ми почали літати вже на Харківському напрямку на «Мавіках». Потім був фотоліт «Мара». На ньому я пролітав пів року чи рік. Даєш йому місію, пускаєш, і він по цій місії летить і фотографує місцевість, — пригадує він.
Пізніше йому запропонували літати на ударних безпілотниках. Йому доводилось керувати різними дронами, але найбільше сподобалися middle-strike.
— Вони у всьому переважають. Маневровість, стійкість до зовнішніх перешкод, більша бойова частина, кайфове управління і є автозахоплення цілі. У них крейсерська швидкість 110–120 км за годину, — говорить пілот.
Загалом він вже пройшов Запорізький, Харківський напрямки й Бахмут.
— У Роботиному було найважче. Тому що в Бахмуті ми могли заїхати, і було не так страшно. А в Роботиному всі дороги, якими ми заїжджали, називали «дорогами смерті». Там у них вся артилерія була пристріляна на заїзд. І ми потрапили в той час, коли цю дорогу почали розбирати. І сховатися по цій дорогі було нікуди, бо одне поле заміноване, друге поле заміноване, — каже «Фізрук».
Він мріє знищити російські «Град» і ТОС.
— Колись випадково побачили працюючий «Град». Відпрацювали в його район, але він навіть пошкоджений встиг поїхати. Тому, якщо хтось скаже, що бачить «Град», я буду кричати: «Не чіпай! Я вже лечу». Це ціль номер один, яку я дуже хочу вразити. Ще ТОС дуже цікаво уразити. Гарно горить, — посміхається пілот.
-
- Фото: Дар’ї Москалець
-
- Фото: Дар’ї Москалець
Від підприємця до штурмана
Основне завдання екіпажу — знищення ворожої логістики на тимчасово окупованих територіях. Саме автомобілі військові називають найскладнішими та водночас найцікавішими цілями.
— Здебільшого уражаємо вантажівки й «буханки». Працювали по гарматах, по танку в посадці. Найцікавіші цілі це саме автомобілі, тому що вони рухаються. Ціль рухома, плюс ціль з особовим складом. Найскладніша, але і найбільш цікава ціль. Ми колись уражали автомобіль, а потім з перехоплень дізналися, що там загинув командир взводу. Ось так, — каже штурман з позивним «Тор».
Його завдання — довести безпілотник до цілі.
— Вибираю маршрут і направляю дрон туди. Буває, що кидають ціль, яку треба вразити. Або ми вилітаємо на полювання на дорогу і шукаємо військовий вантаж, — розповідає він.
«Тор» також прийшов до війська добровольцем у перші дні широкомасштабного вторгнення рф. До цього був підприємцем.
— На Київ ішли війська. Думаю, все пропало, треба йти воювати, — пригадує він.
-
- Штурман з позивним «Тор» / Фото Дар’ї Москалець
-
- Штурман з позивним «Тор» / Фото Дар’ї Москалець
Спочатку служив в іншій бригаді стрільцем, воював у Серебрянському лісі, а потім перевівся до бригади «Спартан» і перейшов на «Мавіки». Згодом зазнав поранення.
— Я шукав нову позицію, прийшов на точку. Ми зробили звідти виліт. Все було чудово. І коли виходили, прилетів КАБ метрів за 15. Осколок в шию і в плече. Коли лікувався, приїхав командир і каже: «Є нова тема — крило». І все, я навіть не відгуляв відпустку. Зразу поїхав на навчання, бо крила — це ж щось нове, це було дуже цікаво, — каже «Тор».
Військовий вже встиг попрацювати і пілотом, і штурманом на кількох ударних БПЛА.
Коли результат уражень підтверджує ворог
Особливість далекобійних ударів у тому, що інколи результат своєї роботи екіпаж може гарно роздивитися у ворожих пабліках.
— Ми робимо виліт в один бік. Захоплюємо ціль і уражаємо. І коли «наші агенти» допоможуть нам і покажуть, тоді можемо роздивитися як машина горить. Наприклад, так наш змінний екіпаж військовий бензовоз уразив, — говорить «Тор».
Встановлення БК і запуск
Ще один член екіпажу — споттер із позивним «Бродяга». Він у війську теж вже кілька років. Наразі готує безпілотники до вильоту.
— Перевіряємо, щоб усе було робоче. Лише після цього встановлюємо БК і запускаємо, — каже він.
Його робота для сторонніх може бути непомітною, однак саме від нього залежить, чи зможе дрон злетіли й знищити ціль.
Головне завдання їхнього екіпажу — позбавити російську армію можливості перевозити боєприпаси, провізію, пальне та особовий склад. Кожна спалена вантажівка, бензовоз чи «буханка» означає зірвану логістику. Поки транспорт російських військових рухається по окупованій території, до нього вже може наближатися дрон, екіпаж якого терпляче чекає лише одного — моменту для точного удару. І поки ми спілкуємося з дронарями, вони встигають уразити ще один ворожий КрАЗ.
Фото автора
