Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Волонтерка із США вважає допомогу українцям своїм покликанням
Анна Бєтіна є координаторкою проєкту Heart2Heart благодійної організації NovaUkraine. Торік завдяки старанням волонтерки та інших небайдужих людей зі Сполучених Штатів до сімей, які потребують допомоги, людей з обмеженими можливостями, дітей загиблих воїнів АТО/ООС, а також дітей в інтернатах, дитячих будинках і лікарнях в Україні було доставлено близько 50 тонн гуманітарної допомоги. Як функціонує проєкт і чому американці допомагають,читайте в матеріалі АрміяInform.
«Це не просто заняття чи робота, це стиль життя — не бути байдужим»
Розмовляючи з пані Анною через відеозв’язок, бачу вітальню, повністю заставлену коробками. Саме зараз вона формує пакунки для дітей, які втратили батьків на війні. На кожній коробці написане ім’я дитини, вік, зріст, розмір одягу, вподобання, подекуди зазначені навіть улюблені кольори. Кожна посилка індивідуальна й розрахована спеціально під потреби адресата. Бо недоречно надсилати підліткові іграшку-брязкальце… А от безпровідні навушники, напевно, згодяться.
— Це не просто заняття чи робота, це стиль життя — не бути байдужим і за можливості бути корисною, допомагати. Я це зрозумілав Києві під час Революції Гідності, працюючи у шпиталі для поранених на Грушевського. З початком війни, оскільки по роботі була пов’язана з медициною, допомагала із закупівлею й доставкою необхідних медпрепаратів у Київський військовий госпіталь, — говорить Анна Бєтіна.
Восени 2014-го Анна переїхала у Каліфорнію до чоловіка — громадянина США, з яким побралася незадовго до Майдану. Коли Анні виповнилося 19, а її обранцю — 23, вони зустрічалися в Києві. Але тоді доля розвела їх. Чоловік виїхав у Штати, проте згодом знайшов Анну та освідчився їй.
Уже за два тижні проживання в Каліфорнії жінка зв’язалася зі знайомими, які збирали допомогу для переселенців. І так вийшло, що згодом і сама стала займатися збором та відправленням гуманітарної допомоги в Україну в дуже великих обсягах. Уже у травні 2015-го до України відправили перший 20-тонний морський контейнер.
— Здається, світ великий, але навіть на протилежному боці земної кулі зустрічаєш людей, життєві історії яких переплітаються з війною в Україні. Наприклад, моя американська подруга навчалася в університеті з дружиною загиблого «кіборга» Максима Ридзанича. Ну, як я можу стояти осторонь, коли можу щось зробити для добробуту трьох дітей, батька яких убили російські найманці! І таких історій сотні…
Головне —логістика
Heart2Heart — це гуманітарна місія для допомоги в Україні. В рамках роботи організації NovaUkraine волонтери, що мешкають у районі затоки Сан-Франциско, збирають, сортують і відправляють до України пакунки з благодійною допомогою. В Україні пожертви отримують волонтери, що доставляють допомогу за потребою, або самі ж адресати.
Ініціативами проєкту останніх років були збори «скриньки мужності» для пацієнтів дитячих онкологічних відділень —перед початком навчального року, напередодні новорічних і різдвяних свят. А для випускників прифронтових шкіл-інтернатів — це колекції суконь, костюмів, взуття та аксесуарів на святкові вечори.
— Сама організація процесу нинімає приблизно такий вигляд: до нас надходять одяг, різні речі домашнього вжитку, іграшки, часом техніка, медичне та реабілітаційне обладнання від людей, які хочуть допомогти. Усі речі оглядають, у разі потреби чистять і ремонтують, сортують відповідно до особи адресата та місця призначення. Потім мікроавтобусами веземо до транспортної компанії в Сакраменто. Від нас це приблизно дві години в один бік. Тому кожна поїздка потребує ретельного планування. На кожне відправлення є накладні, які я відстежую в режимі реального часу (показує стос із понад сотні накладних на посилки, які наразі прямують в Україну. — Авт.). Доставка морем займає приблизно два місяці, і це якщо не виникає якихось надзвичайних ситуацій. Потім прошу отримувачів, щоб мені надали звіти. А тоді вже сама роблю їх узагальненнядля організації, кожну витрату документально підтверджуючи. Адже оплата транспортування та купівля нових речей здійснюється за донейти благочинців. А тут повинно все бути дуже чітко та прозоро, — говорить Анна.
Крім того, дається взнаки 10-годинна різниця в часі. Часто вночі доводиться займатися сортуванням і пакуванням, координацією в Україні, а вдень відправляти речі. Пані Анна має помічників, проте часто воліє сама збирати пакунки. Говорить, що особисто відповідальна за кожну річ у посилці, аби вона відповідала потребам та очікуванням адресата.
Допомагати українській армії — ініціатива сім’ї та друзів
Ще з 2014 року Анна та її родина активно долучилися до допомоги війську. Робити це через благодійну організацію заборонено американським законодавством. Тому це стало особистою ініціативою.
— На початку були одяг, взуття, екіпірування. Згодом переключилися на медикаменти, кровоспинні, приціли, далекоміри, рації, батареї й зарядні блоки для дронів, інша техніка,дозволена до експорту з США,—продовжує співрозмовниця. — Ми якось підрахували, що мій чоловік за час війни в Україні відремонтував і відправив на фронт близько 240 ноутбуків для різних цілей. Кожен збір, купівля чи передача має свою історію. Здається, вистачило б на цілу книгу. Пам’ятаю, наприклад, прохання однієї волонтерки:треба знайти морпіхам запчастину до «Форда» 1999 року випуску. Шукали вони вже її де могли, а треба було, як кажуть,на вчора. Чоловікові вдалося це зробитив США. Вартість у 200 доларів ми покрили самі. Проте терміново передати такий чавунний елемент у 18 кілограмів виявилося ще тією пригодою. Довелося моєму синові летіти в Україну з нею, ще й десятки разів відповідним органам пояснювати, що це і для кого призначено.
Про небайдужість родини нагадує імпровізований музей у будинку із сотнями подарованих шевронів, бойових прапорів та інших пам’яток з війни. Тут же дитячі малюнки й поробки. Кожна річ тут — невелика вдячність за щирість і готовність прийти на допомогу.
Не лише українська діаспора допомагає.Часто наші ініціативи підтримують американці з інших країн походження, навіть з Росії
Анна розповідає, що у США, всі хто цікавиться політикою та новинами, знають, що в Україні війна,й називають речі своїми іменами. Без жодних маніпуляцій говорять:це війна. Навіть в Україні більший відсоток тих, хто називає це багатозначно «конфліктом».
— Навіть люди, яких я зустрічаю випадково, коли дізнаються, що я з України,говорять слова підтримки, перераховують кошти на рахунок благодійної організації, надають речі тощо, — зауважує Анна. —Звісно, багато допомагає українська діаспора, проте до збору гуманітарної допомоги долучаються американці з інших країн походження. Люди з околиць і з дальніх місцин спеціально приїздять, аби передати в Україну. Наприклад, у мене є знайомий, який передав сім коробок військового одягу та обладнання для потреб армійців. Спілкувалися ми телефоном, а на особистій зустрічі я дізналася, що він нещодавно переїхав з Москви. І це непоодинокий випадок.
Такі проєкти, як Heart2Heart благодійної організації NovaUkraine функціонують завдяки сотням небайдужих. Починаючи життя на іншому континенті, вони не забули про Україну. А кожен пакунок, відправлений на Батьківщину,— це робота багатьох людей, які щиро прагнуть зробити чиєсь життя хоча б трошки простішим і радіснішим.
Фото з фейсбук-сторінки Anna Bietina
