Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Ганна все життя пропрацювала медиком на Луганщині. З початком війни мала медичний стаж у понад двадцять років та неймовірне бажання бути корисною на фронті. Зупиняла лиш малеча на руках. Тож, як тільки дитинка підросла – корінна луганчанка підписала контракт зі Збройними Силами України.
Попри величезний медичний досвід у цивільному житті жінка розповідає, що бути медиком на фронті – це зовсім інше.
– Досвід переймала не так у іноземних інструкторів, як у бойових медиків, що служили у 2014-2015-х… Таким багажем умінь, як у наших бойових медиків, мало який іноземний фахівець зможе похвалитись. Та головна складність – у моральному аспекті. У цивільній лікарні є можливість прийти додому й відпочити, повністю переключитись від медицини… На війні ж ти постійно живеш із побратимами, проводиш із ними дні та ночі, постійно – в готовності, родина – далеко… Оскільки, окрім мене, в роті – одні чоловіки, мене сприймають ще і як позаштатного психолога, приходять виговоритись, поділитись переживаннями…
Поки що Ганна служить у частині відносно недовго – рік, та зупинятись не планує. До того ж, не зважаючи на перемир’я, роботи – вистачає.
– Усі ми люди, тому доводиться стикатись і з вірусами, і з простудами… Та, чесно кажучи, мені пощастило служити з міцними й загартованими хлопцями, тому кількість звернень до госпіталю наближається до нуля! Така тенденція легко пояснюється. Ми ж тут не сидимо зігнуті цілими днями, як офісні працівники, а увесь час на свіжому повітрі, багато фізично працюємо! Тож служба в армії – суцільна користь для здоров’я! Як медик запевняю!
