У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Кулеметник старший солдат Микола Войтко з позивним «Колобок» на війні з 2014-го. Сьогодні він разом з побратимами з 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка виконує бойові завдання у складі операції Об’єднаних сил.
«Довго вдома всидіти не зміг…»
— Повістку мені не вручали, я добровольцем пішов у військкомат і попросився на війну сам, — пригадує Микола. — Починав у Вінницькому 9-му мотопіхотному батальйоні, на базі якого згодом сформували нашу бригаду. Перше бойове хрещення — обстріли із «Градів» — пройшов у Новоазовську. Потім ніс службу на позиціях 16-го блокпоста, згодом нас перекинули у Гранітне. Звільнився за рік, та довго вдома всидіти не зміг. Думка про те, що ворог там топче мою землю, а я тут, не полишала. Призвався у червні 2015-го на контракт до рідної 59-ї, — каже кулеметник.
«Колобок», пригадуючи 2014-15 роки, розповів, як по них лупили зі стрілецької зброї, мінометів, із «Градів». Як вони легко, з часом, звісно, почали впізнавати по виходах ворожих пострілів, що до них летить і приблизний напрямок звідки саме.
— Ми, зрозуміло, добряче відповідали. Часто пригадую 2017-й. За нами Талаківка, попереду — Комінтернове (сьогодні — Пікузи). Валять вони по нас, а ми їм добряче насипаємо! Лиш я сам-один з позиції цинк-півтора направляв у бік ворожих вогневих точок. Клали їх десятками. Лупили в ціль добряче. Ми втрачали побратимів, і це найбільше горе. Водночас ми розуміли, що це не ДТП чи вірус якийсь — це війна! Вони полягли за Україну, її свободу, і пам’ять про них у мені назавжди! — з повагою й шаною гордо наголосив Микола Войтко.
«Я ж «Колобок», круглий і швидкий, в мене не попадеш!…»
— Я, дякувати Богові, досі без поранень. Не можуть влучити, — жартує й усміхається Микола. — Я ж «Колобок», круглий і швидкий, в мене не попадеш! Тут це вже наша друга ротація. Нині ніби спокійно, тиша. Ворог укріплюється. Поводиться нахабно, розгулюють у повний зріст — чим провокують нас. До їхніх позицій близько 600, 800 і майже 900 метрів. Ми їх бачимо, спостерігаємо за ними постійно, пильності не втрачаємо. Зброя змащена й почищена, вказівний палець тримаємо на запобіжнику автомата, — запевняє старший солдат.
У вільний від бойового чергування час наші захисники зміцнюють і дообладнують позиції. У них там не ґрунт, як видно зі світлини, а камінь — сланець. Тому основні помічники наших козаків на цьому напрямку — кирка, лопата й лом.
На завершення знайомства напрочуд щирий, усміхнений і позитивний Микола Войтко привітав від себе й бойових побратимів українців з Новим роком та зі Святками!
— Шлю гарячий привіт і поцілунки своїм рідним і близьким у село Суворовське Тульчинського району Вінниччини. Святкуйте спокійно, ми вас тут захистимо!
Фото автора
