До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
Сучасна підготовка військовослужбовців танкових підрозділів має дуже багато складових, від яких і залежить успішне виконання завдань. Детальніше, як якісно підготувати танкістів та які чинники найважливіші, вивчав кореспондент АрміяInform.
Особливості підготовки танкістів та їх навчання
Наразі є небагато навчальних закладів, де готують танкістів. Командирів танкових підрозділів для сучасного війська готують у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові, підготовку військово-технічного управлінського персоналу здійснюють у Харкові на базі Військового інституту танкових військ, а молодших командирів і представників інших танкових спеціальностей – у 169-му навчальному центрі «Десна» Чернігівської області. Після успішного закінчення своїх навчальних закладів танкістів направляють у військові частини, зокрема наразі існують танкові бригади та інші військові формування, де є підпорядковані танкові батальйони або роти.
Курс підготовки для військових такої спеціальності складається як з теорії, так і з практики. Наостанок вони виконують навчальні стрільби штатним снарядом, здебільшого раз на рік. Якщо той, хто навчався, виконав таку стрільбу, його можна вважати повноцінним танкістом. Раніше існувала традиція вивозити на стрільби бойовий прапор, військовий оркестр, що робило цей захід урочистим.
Як зазначають викладачі, під час виконання таких стрільб потрібно бути дуже уважним, адже може виникнути ситуація, коли через 2-3 секунди після натискання на електроспуск чи механічний спуск снаряд повинен рухатися в ціль, але цього не відбувається. Тут треба 1-2 хвилини зачекати, адже трапляється несправність гальваноударного механізму або безпосередньо самого заряду. Якщо така несправність виникає з вини курсанта, йому автоматично знижують оцінку за вправу, а якщо ламається якийсь механізм, то вправу виконують повторно вже на справній техніці. В таких випадках важливо навчити підлеглих своєчасно усувати несправності у процесі стрільби – це дуже цінує колектив.
Поряд зі звичайним водінням танкісти проходять і підводне. Це є обов’язковим елементом підготовки для кожного курсанта. Перед практичною складовою вони тренуються у класах легководолазної підготовки у спеціальних протигазах «ІП-5», зокрема це рух під водою по басейну, рух з навантаженням, перенесення трала тощо. Підводне водіння є основою підготовки для кожного механіка-водія, але виконання цього нормативу здійснюється у складі танкового екіпажу.
Не менш важливим для танкістів є тренування тривалого перебування в танку.
– Ми тренуємо курсантів перебувати тривалий час у замкненому просторі. Є певні тренажери, коли 20-30 хвилин вони там перебувають. До цього потрібно звикати, адже не кожна людина може це витримати. Бій може тривати навіть шість годин, і цей час усьому екіпажу потрібно перебувати безпосередньо в танку. Простору в сучасному танку не так вже і багато, й до цього також потрібно бути готовим. Під час бойових дій люк танка повинен бути постійно зачиненим, адже будь-який уламок може потрапити в танк і завдати шкоди життю й здоров’ю танкістів. При цьому противник може поцілити туди і гранатою, знищивши тим самим увесь екіпаж, – розповів викладач кафедри тактики Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Олександр Богачьов.
Про озброєння, бойовий досвід і гендерну рівність екіпажів
Дуже важливим чинником якісного виконання бойового завдання є озброєння танкових військ.
– Нині на озброєнні перебувають танки Т-64БВ і Т-72. У зв’язку з переоснащенням військової техніки вони проходять модифікацію. Їх модернізують на танкових заводах у Львові й Харкові. Це нові приціли нічного бачення, зв’язок та інші елементи. Перспективним танком наразі є Т-84БМ «Оплот», який прийнято на озброєння, – повідомив Олександр Богачьов.
Багато танкістів склали свої найважливіші іспити на фронті, за що й отримали високі нагороди.
– Був випадок, коли наш випускник Василь Божок, який отримав звання Героя України за бої під Дебальцевим, особисто знищив три танки Т-72 противника. Я безпосередньо його навчав, коли він був курсантом. Загалом у практичному плані він був асом вищої категорії. Водночас серед курсантів навчаються у нас і представниці жіночої статі. Вони поряд із чоловіками виконують усі вправи, зокрема й постріли штатним снарядом, а на майбутнє керуватимуть танковими взводами. У них дуже високі теоретичні знання з правил і курсу стрільб, методики навчання тощо, хоча фізично їм треба нарощувати спроможності. Вони у нас навчаються лише рік, а у військах усе це надалі можуть удосконалювати, – зазначив Олександр Богачьов.
Під час підготовки танкових екіпажів враховується також бойовий досвід АТО/ООС.
– Бойові дії показали, що нам треба використовувати танки під час стрільби на великі відстані, тобто тут іде мова про стрільбу із закритих вогневих позицій навісом. У таких випадках екіпажу треба дуже швидко змінювати вогневу позицію. Вже зроблені відповідні зміни у навчальних програмах, і курсанти старших курсів такі стрільби виконують. Це є певною новизною, – підкреслив викладач.
За оцінками експертів, мобільність танкових підрозділів, як порівняти з артилерійськими, є вищою, хоча гармата у них майже однакова. При цьому захищеність танка набагато краща, ніж в артилерії, тобто танкова броня є міцнішою. Як приклад можна навести «Булат». Там є динамічний захист нового покоління. Під час боїв на Донбасі він витримав близько 5-6 влучень снарядів противника і при цьому броня не була пробита.
Традиції танкістів і тонкощі ведення танкового бою
У танкістів є вже сформовані традиції та аспекти, які відрізняють їх від військових інших родів військ.
– Для мене особисто вже стало традицією вішати кашкет на антену – це є справжнім талісманом. Деякі танкісти розвертають кашкет козирком назад. До речі, історично склалося так, що чорний колір обмундирування був започаткований саме у танкістів, навіть погони й петлиці форми старого зразка були чорними й оксамитовими лише у них, – зауважив Олександр Богачьов.
Водночас у танкістів сформувалися й певні тактичні прийоми бою. Один з таких прийомів – «на живця» – передбачає, що танковий підрозділ займає певну вогневу позицію, а один танк постійно рухається перед позицією. При цьому противник розпочинає вести вогонь по ньому, а надалі вже йде виявлення вогневих точок противника та їхнє знищення.
Також є такий тактичний прийом – «вогнева карусель», коли позиції противника перебувають під постійним вогневим впливом. На відміну від «танкової каруселі» вогонь тут можуть вести не лише танки. В цьому тактичному прийомі два танки постійно ведуть вогонь по противнику, допоки залишаються боєприпаси і їх не змінять інші два танки, але одночасно можна застосовувати артилерію та інше озброєння.
Танковий прийом «штани» передбачає заїзд танка в окопи глибиною 50-100 метрів і ведення вогню по цілях із цього місця. Надалі йде переміщення в інший окоп, а ймовірний ворог при цьому веде вогонь по першому окопу, тобто йде певне введення в оману противника. Головне під час виконання цього прийому – створити уявлення того, що вогонь ведуть кілька одиниць техніки.
Під час ведення бойових дій танкісти дуже часто застосовують тактичний прийом «терикон», один з нових елементів бою, що передбачає вихід танка за визначеним маршрутом, завдавання вогневого ураження та швидку зміну позиції.
Закордонний досвід і специфіка виконання завдань танкістами
Українські танкісти здебільшого мають високі показники підготовки, що не раз підтверджували під час міжнародних танкових змагань.
– Наші танкісти гідно представили Україну на змаганнях у Німеччині. Там були створені всі необхідні умови, щоб якісно виконати поставлені завдання. Наприклад, окопи для стрільби в них викладені бетонними плитами й асфальтом, у нас усе набагато простіше. Ми тренуємо й навчаємо переважно в умовах наближених до бойових, а у них є певний комфорт, навіть стабілізатор не потрібно вмикати, – розповів Олександр Богачьов.
Особливим чинником також є виконання бойових завдань лише на одній машині, адже змінювати свій танк не бажано, оскільки екіпаж звикає до його певних особливостей. Невеличкою незручністю є те, що в танку не визначено місце, де можна покласти речі та спорядження, зокрема речові мішки, рюкзаки, харчі, маскувальні сітки тощо. Тут стають у пригоді саморобні кріплення.
Тож нині танкові війська є головною ударною силою, які перебувають у другому ешелоні та призначені для проведення контратак і ведення вогню. Досить часто керівний склад формує взводні, ротні та батальйонні тактичні групи. Там одночасно можуть бути танки, піхота, артилерія та інше озброєння, адже взаємодія наразі є дуже важливою складовою, що дає змогу якісно виконувати поставлені завдання.
На думку військових фахівців, у будь-якому бою, де застосовують танкові підрозділи, повинна бути маневреність, тобто постійна зміна позицій. При цьому для кожного командира є дуже важливим зберегти й людське життя, й штатну техніку, адже, зробивши кілька пострілів у бік ворога, можна й самому потрапити під його шквальний вогонь.
