Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Львівські десантники радо зустріли делегацію національної скаутської організації «Пласт». Щороку, за традицією, пластуни є кур’єрами, які доставляють воїнам Вифлеємський вогонь миру, сповіщаючи про наближення свята Різдва Христового.
– У своєму служінні намагаюсь призвичаїти хлопців з регіонів України, де немає стійкої прив’язаності до народних звичаїв і національної культури, до тих традицій, які століттями плекали на Галичині. Розповідаю про народні свята, церковні традиції, видатних українців різних часів. Для когось такі лекції стають ледь не відкриттям, – говорить військовий капелан Михайло Дулька. – Були, приміром, хлопці зі Сходу, які вважали, що Різдво – то просто вихідний. Але ж це не так! І Різдво – то одне з головних духовних подій року!
Священник шкодує, що цьогоріч не встигли зі строковиками підготувати різдвяний вертеп. У попередні роки солдати з різних областей об’єднували зусилля, щоб влаштувати справжню міжрегіональну коляду, в яку кожен вносив щось особливе. Те, що існує лише на його малій батьківщині.
Втім, цього року через пандемію вирішили обмежити активність, щоб не наражати воїнів на зайву небезпеку й виконувати припис командування про зменшення зібрань. Але на різдвяний Святвечір кутя і пампухи на солдатському столі все ж будуть. Бо то – традиція!
Фото Михайла Дульки
