Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
Головний сержант одного з підрозділів морської піхоти на позивний «Гуф» захищає Україну з 2014 року. І це далеко не перші його свята, які зустрічає не в родинному колі, а в компанії бойових побратимів на передовій.
– Звісно, Новий рік тут дещо відрізняється від святкування вдома. По-перше, прикрасами на ялинці. Найчастіше ними стає все, що є під рукою – кулі, кулеметні стрічки, всіляке причандалля. По-друге, повною відсутністю алкоголю – його нам замінює дитяче шампанське, чай і кава. На столі страви ті ж, що і вдома. Різниця лиш у тім, що вдома їх готують турботливі руки мами чи дружини, а тут – надійні руки побратимів. Ну й феєрверки на передовій теж «особливі», – жартує Гуф.
Це нині військовий спокійно, навіть з гумором, говорить про «прильоти» з боку противника. Але, за словами чоловіка, свій перший обстріл, як і перше кохання, неможливо забути.
–Це було в районі села Широкине, я тільки-но приїхав на ротацію у складі батальйону. А вже за кілька годин після приїзду на позиції ворог нас «гаряче» зустрів – понад годину по нас працювала ствольна артилерія, міномети, стрілецька зброя і навіть кілька разів вистрелив танк, – пригадує Гуф. – Насправді, страх є завжди, але з часом він перетворюється на помічника й допомагає адаптуватися до обстановки, а далі дозволяє приймати правильні, виважені рішення, від яких залежить успішність ситуації на полі бою.
Служба в морській піхоті, де всі надзвичайно мотивовані й більшість має чималий бойовий досвід, навчила Юрія вірити в себе, у свою зброю та бойових побратимів, які завжди поруч.
– Повітря, земля й вода – три стихії, які підкорюють морпіхи. Те, що батальйон, і особливо наша десантно-штурмова рота, завжди на найбільш небезпечних напрямках, ні на секунду не вплинуло на вибір роду військ. Навпаки, це допомагає усвідомити, що ми тут робимо правильну і потрібну справу: захищаємо країну, – переконує Гуф. – А ще завдяки службі в морській піхоті я зустрівся з багатьма надзвичайними людьми різних професій, з якими пліч-о-пліч маю честь захищати країну: військові, вчителі, співаки, лікарі. І це, напевно, найголовніше – поруч завжди є ті, кому можна довірити своє життя.
У вільний час Гуф полюбляє читати, рибалити чи просто спілкуватися з новими цікавими людьми. А кредо 37-річного командира-морпіха – ніколи не пасувати перед труднощами. І коли на запитання про плани на майбутнє він коротко відповідає: «змінювати країну на краще», то сумнівів, що так воно й буде, просто не залишається.
Фото Олександра Єгорова
