На замовлення рф вони організували серію підпалів автомобілів військових та волонтерів, намагаючись перешкодити діяльності Сил оборони України. За матеріалами вироку, у липні 2024 року один із фігурантів…
Чи читали ви книги про події російсько-української війни? Певно, хоч одну, але брали до рук? А про кохання на цій війні? І такі вже також є.
Але книга, яку презентували у Львові в обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, більш відомої як «Бібліотека на Ринку» – не вписується в загальні канони ветеранської літератури. Хоча її автори мають безпосереднє відношення до подій на Сході України. Він – учасник АТО/ООС, воїн-доброволець Правого сектору Володимир Регеша. Знаний за позивним «Санта». Вона – кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов одного з київських вишів Віталіна Тарасова. Вдова Героя України командира літака АН-30Б, збитого російськими найманцями в червні 2014-го, Костянтина Могилка.
Роман «І в штиль, і в шторм», який вийшов з-під їхнього пера, – це книга-компенсація. Книга-препарація свого внутрішнього світу та нових стосунків між двома дорослими й сформованими особистостями. Взаємна сповідь двох людей, по яких події війни пройшлися, немов бульдозерними катками. Але які знайшли сили піднятися, об’єднатися, йти далі, попри той тягар подій і проблем, який спіткав обидвох авторів упродовж років війни.
Відкриваючи чи не першу літературну презентацію у 2021 році, директорка бібліотеки Тетяна Пилипець наголосила: у тому вирі літературних новинок, створених за час подій на Донбасі, роман «І в штиль, і в шторм» посів окреме місце, адже він не схожий жанрово, ані на численні опубліковані щоденникові дописи військових, ані на спогади волонтерів чи членів родин полеглих героїв. Бо книга набагато глибша. Вона про почуття й думки: наче кожен із авторів пише про себе, але насправді – про єдине ціле, про час, в якому їм випало жити, зустрітися і щось для себе зрозуміти. Тому Володимир і Віталіна пишуть відверто про все – про свою війну і про своє кохання.
– Книга писалася, щоб «відпустити» емоції війни, розвінчати деякі міфи, якими обростають події п’ятирічної давнини. І для того, аби показати, що якщо доля щось забирає, то вона, натомість, винагороджує потім, – говорить Володимир Регеша.
Із поваги до авторів, докладно не спойлеритимемо сюжет. Адже, щоб текст добре «смакував», його слід прочитати. Краще цитуємо те, що сказав про цей роман один із найпопулярніших письменників сучасності Сергій Жадан:
«…Здавалося б, чого нинішній скептичний і начитаний читач ще не читав про війну на українському Сході? За шість років російсько-українського протистояння на Донбасі в книгарнях з’явилася ціла поличка (чи й дві) видань, присвячених їй. Книжки ці різні, написані різними людьми, що різною мірою спробували пояснити природу (чи, радше, неприродність) того, що відбувається з нами. Деякі з цих книжок написані пристрасно, деякі – непричесано, деякі – підкреслено «правильно». Санта про свою війну пише відверто «неправильно» − надто вже пристрасно, надто непричесано. Але тут спрацьовує магія щирості – і його неправильність, надмірна категоричність і різкі оцінки викликають усе таки більше довіри, аніж ідеологічно витримані наративи, головною метою яких часто є не так бажання сказати правду, як бажання виправдатись. Причому виправдатись незрозуміло перед ким.
Можу припустити, що автор наживе собі кількох ворогів. Можна навіть у чомусь цих ворогів зрозуміти – кому сподобається, коли тобі навіть не намагаються сподобатись. Утім, автор подібними моментами, схоже, не надто переймається – його оповідь сповнена як гнівного скепсису стосовно багатьох персонажів, що трапилися йому на цій війні, так і цілком щирого й неприхованого захвату щодо людей, яким він довіряє. Як не дивно, таких персонажів на сторінках цієї книжки відверто більше. Та й просто, без переходу на особистості й без потреб у авторських сентиментальності чи сарказмі: якщо хочете трішки краще зрозуміти, як ведеться химерна війна на українських територіях – почитайте цю книжку.
Ну і про любов. Про любов ці двоє говорять особливо відверто. Чесно кажучи, не зовсім розумію, навіщо їм – настільки розчиненим одне в одному, настільки одне до одного припасованим – ще й читачі. Але, схоже, їм важливо поділитися цією історією – ще однією історією любові, що трапилася в часи війни. І головне – має всі шанси цю війну пережити…»
Книгу автори випускали власним коштом. А ще, не користувалися послугами редакторів. Зберегти чесність написаних ними колись рядків – одна з «фішок» роману. Без сумніву, ця книга стане цікавим доповненням у бібліотеці новітньої української літератури, що з кожним роком збільшується.
Хочете почитати чесний і місцями навіть до болі цинічний твір – відкрийте «І в штиль, і в шторм»…
