Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
«Ми лише перевізники й місточок між військовими й тими, хто тут, на мирній землі, цінує та поважає наших захисників» — волонтерка Оксана Бабенко про чергову поїздку на схід.
Напередодні Новорічних та Різдвяних свят сотні волонтерських автівок взяли курс на схід нашої країни. У чергову поїздку до підопічних вирушили й волонтери з громадської організації «Учасники АТО міста Старокостянтинова».
Ветеран афганської війни Олексій Нарижнєв і Оксана Бабенко доставлять захисникам України новорічно-різдвяні дарунки. А головне — передадуть військовим тепло люблячих їх тисяч сердець небайдужих людей, які вже шість років поспіль підтримують захисників. Вони не ведуть облік поїздок у АТО/ООС. А їх за ці роки було чимало. Щомісяця вони провідують і підтримують наших воїнів. Уже склались добрі й дружні стосунки з різними бригадами й підрозділами, де служать уродженці міста. Уже тонни матеріалів для утеплення бліндажів, інструменту, засобів особистої гігієни, смаколиків доставили ці добрі люди на Донбас. Умілими руками невтомних волонтерів Старокостянтинова виготовлено тисячі квадратних метрів маскувальних сіток, які рятували життя військових на бойових позиціях.
Подарунки й святкові листівки від школярів міста та району, Вифлеємський вогонь миру від місцевого осередку Пласту зігріють бійців на передовій, нагадають про їхні домівки, рідних і близьких. Тих, заради спокою кого, воїни і перебувають на лінії зіткнення з ворогом.
− Так, ми знаємо і бачимо: нині уже не перші роки війни, коли потрібно було все — від форми до продуктів. Постачання і харчування не порівняти. Але наш приїзд там із нетерпінням чекають, − ділиться Олексій Нарижнєв.
− Вони нас очікують, як малі дітки приходу батьків у дитсадок, наш приїзд до хлопців — підтвердження того, що про них не забувають, пам’ятають, люблять і підтримують, − продовжує Оксана Бабенко. — Наші поїздки були б неможливі без підтримки активних і небайдужих людей міста та району, ми лише перевізники й місточок між військовими і тими, хто тут, на мирній землі цінує їх,− продовжує волонтерка.
Волонтери ледь завантажили «бусик», намагаючись все розмістити, обнялись з однодумцями, які брали участь у підготовці чергової поїздки, й рушили в далеку дорогу. Вони не втомились, не розчарувались, не опустили руки. І лиш тільки повернуться, знову спланують чергову поїздку на фронт.
Щасливої дороги вам − добрі й щирі люди. Низький уклін за важливі справи!
