10 жовтня 2025 року Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок у кримінальній справі, за яким жителька Вінницької області визнана винною у перешкоджанні законній…
…Погожого грудневого ранку високий, худорлявий, світловолосий, середніх років чоловік у цивільному зайшов до приміщення окружного військкомату в Сімферополі.
На якусь хвилину затримався внизу біля чергового, потім енергійно піднявся сходами на другий поверх, у довгому коридорі відшукав двері потрібного кабінету, постукав і зайшов усередину.
− …Царьовим, значить, будете?! – сидячи незворушно в інвентарному кріслі, прочитав повістку припогонений зірками старшого офіцера господар кабінету і пильним поглядом, наче щось для себе ще звіряв, прикипів до довготелесого відвідувача.
− Угу, Царьов!.. – почув суху відповідь.
− Не – «угу», а − «так точно, товаришу підполковник»! – суворо поправив. – Ви − в армії, а не в комунальній бані… Тут – порядок і дисципліна!
− Так точно, товаришу підполковник!..
– Оце правильно!.. За статутом!.. Значить, кажете, − кинувши ще раз оком на повістку, уточнив господар кабінету: − Олег… і по батюшці, значить, − Анатолійович…
− Так точно!..
− От і добре!.. От і чудово!.. – задоволено примовляв старший офіцер, поки не знайшов на столі течку із грифом на палітурці. І вже з неї, розв’язавши поворозочки, став голосно зачитувати анкетні дані: «Тисяча дев’ятсот сімдесятого року народження… Уродженець Дніпропетровська… Так?!».
− Так точно!..
− Колишній підприємець…
− Так точно!..
− Колишній депутат Верховної Ради України… З четвертого по сьоме скликання… Присягу Україні складав від… числа, місяця та року…
− Так точно!..
− Член ради колишньої Партії регіонів… І проповідник «Новоросії»… Не помиляюсь?!
− Так точно − ні!..
– Голова спостережної ради ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика»… Голова спостережної ради ВАТ «Дніпропетровський хлібокомбінат № 2»… І голова спостережної ради ВАТ «Новомосковський комбінат хлібопродуктів»… – як кулеметною чергою строчив по писаному військовий чин.
− Так точно!.. Так точно!.. Так точно!.. – тою ж чергою тараторив йому у відповідь візаві.
…− Блискуче!.. Ну просто − блискуче!.. Куди може бути краще!.. Вашу кандидатуру нам сам Господь послав, − ще якийсь час, мов заведений механізм, патякав відповідальний працівник військкомату, аж поки йому горло не заціпило. Буквально за мить він змінився на лиці і перейшов на безкомпромісний армійський тон: «А тепер до справи, призовник Царьов… Це ви заявили днями в соцмережі, що Росія не повинна більше панькатись із Україною і має взяти силою в неї воду для Криму?! Так чи ні?!
− Так точно – так!..
− Від своїх слів не відмовляєтесь?!
− Так точно – ні!..
− Що ж, виходить, тоді ми недарма викликали вас повісткою. Ой недарма!.. Вам тепер від нас – усі оперативні карти в руки!.. У керівництва збройних сил Росії, завдяки вам, Царьов, стратегічний план визрів… Усі його деталі обговоримо пізніше… А зараз − негайно на медкомісію…
− Куди, куди?! Не пойняв?!
− Не закудикуйтесь, призовник Царьов!.. Це вам не приватними санаторіями за України командувати… Тут тепер у Криму – новий порядок… Не забувайтесь!..
Медкомісія для вас – то суто формальна справа… Лікарі запишуть усі ваші антропометричні дані… Ну, щось на зразок того − довжина, вага, ширина… І перевірять, чи руки з ногами у вас ще на місці… І, найголовніше, − як із головою… на плечах?! Якщо баняк здоровий, то ми вас, той, одразу комісуємо, і вже ввечері вдома будете… Якщо ж – не всі, як кажуть, удома − то очолите загін… Згідно з інструкціями та директивами Генштабу…
− Який ще загін?!
– Звичайний загін!.. Бойовий! Оперативний! Штурмовий! Усьо, як належить в армії. Одразу й назву йому визначимо – прісноводний штурм-загін «Візьмемо силою…» імені Олега Царьова…
− Ви що, товаришу підполковник, з Ай-Петрі звалились, щоб так жартувати?! Як ви смієте?! Я живий же ще чоловік… А ви моїм ім’ям уже…
– Ну, знаєте, для нас, людей, що склали військову присягу, це справа тільки часу… Сьогодні − живий, а завтра, гляди. Родіна прикажєт… Як – от вам зараз… І ненароком зіграєш, за милу душу, у цинкове лото, підфішкою «200»… Хе-хе… Та ви не хвилюйтесь, заради Бога… Вам таку почесну й героїчну місію зневоджений Крим доручає здійснити, а ви − позу ображеного…
– Дійдете, дійдете, а, як треба, то ще й заповзете, призовник Царьов… Хоч до самого маршала Сергія Шойгу в кабінет… Тільки він вам, на жаль, нічим не зарадить. Я ж, здається, вам уже натякав, що російське керівництво вирішило більше не застосовувати власну живу силу у військових операціях проти України… Бо за вікном не 2014 рік… Коли в України не те що армії, а й навіть чобіт, завдяки Вікторові Федоровичу, землячку тепер нашому ростовському, для неї не було…
Тепер, що й не кажіть: Ненька вже далеко не та, що раніше… За останні роки з біди трохи виборсалась!.. Уже і власними кулацюрами може кому слід добряче пику натерти… А нам життям та здоров’ям кожного російського солдата теж, знаєте, нема чого зайвий раз розкидатись… У нас тих «гарячих точок» по світу ой-ой-ой скільки!.. Щоб іще про Крим із його злополучною водою думати…
Е, ні, це вже ви, місцеві, самі кримчани, звольте, по ту воду йти і здобувати, коли бажання маєте. А підбурювати нашу миротворчу армію, – нічого. Міжнародні санкції вже й так під самісінький пуп Росію-матінку гамселять!..
Тому, давайте, Царьов, поки лікарі на обід не пішли, бігом чи кроком руш – на медкомісію!.. І швиденько після неї будемо тобі добровольчий загін формувати… Із таких же інтернет-водохльобів, як ти сам…
…До Перекопу з Армянськом ми якось уже вас припровадимо, ну а далі, бойова ви наша одиниця, – на Херсон чи Каховку там уже самотужки степом почалапаєте… Автомати та гранати, не хвилюйся, командир загону Царьов, теж дамо, цього добра в нас, як бліх на собаці… Вдосталь!..
…Зате от із вінками та усім іншим, що належить тим, хто, як кажуть, «не вийшов живим із бою», то тут, звиняй… По лінії військкомату – повний буде прольот!..
Тобі, як командиру підрозділу «Візьмемо силою» свого імені, як на духу вже зізнаюсь… У нас, у Росії, ще з часів вашої Київської Русі суворий закон діє… За бюджетні кошти панахида тільки…
…Та що там… Гм-гм… Зайвий раз язиком патякати…
Словом, думай, командир, як завчасно та на всяк випадок тими вінками й усім ритуальним реманентом команду забезпечити… Хай і власним коштом. Бо сам розумієш: поховання зрадників та провокаторів – справа рук самих провокаторів і зрадників!
…Ну, давай, Царьов, оно вже медики по твою душу прийшли… А там, гляди: хапай відро і гайда по воду!..
…Як не подужаєте зі своїм загоном взяти її силою, то потім у тих оцинкованих відрах хоч буде вас чим у Крим доставити!
Тримай «краба» на прощання!.. Командир ти наш бойовий… З інтернету!..
Спеціально для АІ —
Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Чонкіна
