Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У Хмельницькому гарнізонному будинку офіцерів незабаром планують відкрити музейну експозицію, що розповідатиме про ядерну зброю часів «холодної війни».
– Цією музейною експозицією ми хочемо розповісти мешканцям нашого краю, гостям і туристам міста про ядерну зброю, яка в своїй силі несе велику небезпеку і суцільну руйнацію-знищення усього живого на планеті, − каже начальник 15-го гарнізонного будинку офіцерів майор Олексій Яринка. – Однак у нашому обласному центрі нині мешкають тисячі військовослужбовців, ветеранів ракетних військ стратегічного призначення, які свого часу проходили військову службу в частинах і підрозділах 19-ї ракетної дивізії РВСП, до складу якої входило 22 ракетні військові частини. Дивізія була третьою у світі за ядерним потенціалом. Ця експозиція – лише фрагмент майбутнього музею Хмельницького гарнізону. Ми, спільно з представниками військових частин, які наразі дислокуються в Хмельницькому, зробимо окремі локації, де відвідувачі зможуть ознайомитися з історією, бойовим шляхом і призначенням кожного військового організму.
Підполковник запасу Олександр Попов свого часу проходив військову службу в 19-й ракетній дивізії і впродовж семи років заступав на бойове чергування у святая святих із кнопкою «Пуск». Він каже, що головна мета і завдання цієї локації в майбутній музейній експозиції – привернути увагу потенційних відвідувачів до часів «холодного протистояння», коли ядерні держави грали одна перед іншою, так би мовити, м’язами.
– Сьогодні важко уявити, та ми були готові щомиті нанести противнику ядерний удар у відповідь. Це було наше головне завдання і призначення, − каже ветеран. – У нас тут унікальний навчальний командний пункт ракетного комплексу в позиційному районі. Технологічне обладнання усіх підземних споруд, система охорони й оборони бойових стартових позицій, система зв’язку, комунікацій, життєзабезпечення КП. Таких на Хмельниччині було дев’ять – 90 ракет, кожна з яких несла смертельну загрозу людству і планети в цілому. Тут сидів командир чергових сил, командир групи пуску та інженери-офіцери, які не за секунди, а за долі секунд повинні були виконати будь-яку команду з усунення недоліків, реагування на ввідні та безпосередньо з виконання пуску ракет. Такі КП знаходилися на глибині до 40 метрів під землею. Для простішого розуміння – 12−13 поверхів житлового будинку. Уявіть собі під землею колбу в підвішеному стані на горизонтальних і вертикальних системах амортизації, яка закрита дахом у 120 тонн. Там у автономному режимі можна було чергувати до 30 діб не виходячи на поверхню.
Майор Олексій Яринка каже, що ідею створення музею гарнізону широко підтримали командири усіх військових частин. Є підтримка і в Генеральному штабі ЗС України, розуміння і взаємодія з відділами культури і туризму міської та обласної влади.
– Водночас ми тісно співпрацюємо з ветеранськими, громадськими, патріотичними організаціями міста й області. Є певні домовленості, спільні проєкти з іншими музеями краю, − каже офіцер. – Якщо все буде добре, то музей розпочне свою роботу вже навесні наступного року.
Фото автора
