Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Події останніх років у Сирії, Лівії, Саудівській Аравії, Азербайджані та Україні чітко вказують на серйозність проблеми захисту підрозділів з малих та надмалих дистанцій від ударних БПЛА, баражуючих боєприпасів, дронів-камікадзе, безпілотних коригувальників вогню.
Досвід воєнних конфліктів показує, що й самі комплекси протиповітряної оборони, наприклад, такі, як ЗРК С-300, дуже вразливі для невеликих ударних БПЛА. Приміром, 10 жовтня 2020 року у Нагірному Карабаху жертвою безпілотника Harop стала пускова установка 5П58С на шасі МАЗ-543, а також радіолокаційна станція СТ-68 – трикоординатна РЛС для виявлення та супроводження маловисотних цілей при активних та пасивних перешкодах, зокрема у складних погодних умовах.
28 жовтня президент Азербайджану Ільхам Алієв в інтерв’ю ЗМІ підкреслив: «Безпілотна авіація, зокрема турецькі й ізраїльські дрони, дуже допомогли збройним силам Азербайджану в знищенні ворожої техніки. Завдяки безпілотникам ми знищили мінімум шість ЗРК С-300. Крім того, сучасні БПЛА, що самі наносять удар, виконують розвідку, вони ще й коригують вогонь артилерії. Тому це важливий фактор нашого успіху».
Зенітно-ракетні комплекси ППО у бойових умовах Нагірного Карабаху залишились без роботи, авіація в повітрі не діяла (особливої потреби в цьому не було), а самі ЗРК притягували до себе увагу «новинок» з неба. Як наслідок – ЗРК С-300, «Тор», «Оса», «Куб», «Круг» з «мисливців» перетворилися на об’єкт полювання. Жертвою стали не тільки ЗРК, а й бронетехніка, транспорт, артилерійські позиції. Наземні сили не рятують навіть підземні споруди та закриті укриття техніки.
Примітивні засоби маскування, розосереджування піхоти у цьому випадку теж малоефективні. Скупчення людей на бойових позиціях неминуче: отримання боєприпасів, продуктів харчування, риття окопів і облаштування вогневих позицій артилерії, перекидання підрозділу пішим маршем, рятувальні роботи бійців та інші випадки. Облаштування хибних позицій і макетів техніки зможе ввести в оману противника в кращому випадку не більше ніж один раз.
«Невловимі» – про технічні труднощі боротьби з БПЛА
Росіяни у 1994-му створили зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир» для знищення не тільки вертольотів, крилатих ракет, а й високоточної зброї – керованих бомб і БПЛА. Завдяки добре організованій рекламній компанії встигли розпродати понад 200 комплексів по світу. Але реальні бої, попри численні модернізації, показали уразливість «Панцира», рахунок знищених машин пішов на десятки.
Практика показала: багато зенітно-ракетних і артилерійських комплексів, які перебувають на озброєнні частин ППО різних армій, мають вкрай обмежені можливості вчасного виявлення та відкриття точного вогню по надзвичайно малих, тихохідних, малошумних БПЛА. Велика кількість мінібезпілотників, баражуючих боєприпасів використовують як силову установку електричний двигун, що не залишають теплового сліду. Моделі з двигуном внутрішнього згоряння не надто вирізняються від електричних завдяки малопотужності у порівнянні з літаками, гелікоптерами. Зенітні ракети, оснащені тепловими головками самонаведення, ці цілі не помічають.
Є й інші проблеми використання радіолокаційних головок самонаведення в зенітних ракетах: малі розміри, широке застосування композиційних матеріалів у конструкції безпілотників у поєднанні з акустичною малопомітністю, що утруднює їхнє виявлення і знищення.
БПЛА і баражуючі боєприпаси швидко набувають популярності завдяки ефективності та невисокій ціні у порівнянні з об’єктами, які вони знищують. Можливість їхнього масового виробництва дає такому виду зброї шанс ближчим часом стати численним атрибутом будь-якої армії, що себе поважає, та обов’язковим елементом військових дій наступних років.
Найгрізніший противник безпілотників
Засобами боротьби (без врахування РЕБ) з «дрібним» ворогом стало застосування наземних бронемашин, оснащених багатоцільовими універсальними баштами з різними варіантами озброєння. Встановлені на рухомих шасі зенітні системи ближнього бою здатні відкрити вогонь упродовж кількох секунд. Вони стають украй необхідним видом озброєння для протидії широкого діапазону загроз із повітря.
Армія США має на озброєнні самохідний ЗРК ближньої дії Avenger «Месник», змонтований на автошасі підвищеної прохідності HMMWV. На ньому встановили два контейнери по 4 ракети FIM-92В Stinger, кулемет 12,7- мм калібру скорострільністю 1100 пострілів за хвилину. Машина обладнана РЛС, яка працює у складних погодних умовах, виявляючи цілі на відстані до 5,5 км. Система виявлення цілі вмикає приціл автоматичного діапазону, тепловізор, пристрій машинного супроводу цілі та супроводжує її. У разі необхідності екіпаж для власної безпеки може залишити машину на відстань до 50 м і керувати ЗРК з виносного пульта. За потреби платформу із ЗРК демонтують та використовують без автомобіля у стаціонарному варіанті.
Остання модифікація ракет випускається з ГСН POST, яка працює в ультрафіолетовому й інфрачервоному діапазонах. При наближенні до безпілотника бойова частина вибухає, утворюючи щільний потік осколків, який гарантовано уражає ціль.
Польща має власний ЗРК ближньої дії Poprad
Польський мобільний зенітний ракетний комплекс ближньої дії Poprad бореться з повітряними цілями на середніх і малих висотах від 10 до 3500 м на відстані від 50 до 5500 м. Засобом ураження ЗРК є зенітна керована ракета «Гром». Комплекс забезпечує можливість виявлення, ідентифікації, супроводження та ураження цілей, які рухаються зі швидкістю 400 м/сек (1440 км/год) у будь-який час доби, зокрема у складних кліматичних умовах. Установка ЗРК Poprad змонтована на шасі польського броньовика «Зубр» (4х4). У складі стандартної батареї Poprad одна РЛС N 26A/MMSR Sola на шасі БМ «Зубр» і чотири самохідні зенітні пускові установки.
РЛС Sola здатна водночас супроводжувати до 64 цілей. Дальність виявлення до 52 км, час оновлення даних – кожні дві секунди. Радар Bystra піднімається за допомогою гідравліки на висоту близько 4 метрів. Завдяки АФАР-антені станція прaцює у кількох режимах, за яких умови пошуку і обробки сигналів підбирають так, щоб забезпечити максимальні можливості радара. РЛС автоматично виявляє й супроводжує літаки, БПЛА, крилаті ракети, інші малогабаритні повітряні цілі. Комплекс перебуває на озброєнні збройних сил Польщі.
Наш південний сусід – Туреччина, добре усвідомлюючи важливість захисту підрозділів та об’єктів з повітря, розробила і випробувала власний комплекс ЗРК ближньої дії Sungur.
Турецька ЗРК характеризується не тільки традиційним високим технологічним рівнем, а на додаток хорошою маневреністю і точністю роботи електроніки. Здатність вести прицільний вогонь на 360 градусів не зупиняючись робить комплекс одним із найкращих зразків серед аналогів. Прицільні прилади дозволяють розпізнавати, ідентифікувати, супроводжувати ціль на значних відстанях вдень та вночі. Машина має дві ракетні пускові установки Porsav, здатні швидко запустити дві керовані ракети з самонаведенням («вистрілив-забув»). Ефективна дальність ведення вогню – по висоті до 4000 м на відстань до 6000 м. Одним із варіантів оснащення бойової частини ракети є титанова боєголовка, споряджена трьома кілограмами кулеподібних снарядів. Незабаром комплекси «Сунгур» надійдуть на озброєння турецької армії.
«Недремний» сусід із півночі
Наші «неугомовные» сусіди росіяни теж не дрімають, розробили й прийняли на озброєння варіант ЗРК ближньої дії «Гибка-С». РФ традиційно займається улюбленою справою – підготовкою до війни. Тому найкращі мізки країни задіяні у створенні нових видів зброї, а щоб не вибитись з процесу вставання з колін і «прориву», доводиться створювати щось новеньке. Зібравши до купи конструкторські голови, росіяни «зварганили» зброю для наземних частин – ЗРК «Гибка-С», взявши за основу власний морський варіант. Участь у розробці машин розвідки та управління нового зенітно-ракетного комплексу «Гибка-С» взяла низка російських підприємств і конструкторських бюро. Передача першої партії машин у війська запланована на 2021 рік.
ЗРК розмістили на шасі «Тигр-М». Як зброю використали ракети від переносних ЗРК «Верба» та «Ігла» (боєкомплект 8 ракет, з них 4 розміщені в пусковій установці). Заявлено, що комплекс здатен знищувати повітряні цілі, які рухаються зі швидкістю до 400 м/с (1440 км/год), а також бронетехніку й живу силу противника. Основне завдання ЗРК – прикриття військ на марші від загрози з повітря. Ці машини знищують і ворожу техніку, живу силу й інженерні споруди.
Здавалося б, для чого росіянам новий зенітний комплекс для прикриття сухопутних військ, адже вони виробляють «унікальний «Панцир-С», що знищує все на своєму шляху? Пояснення, як завжди, знайшлося: «Зенитный ракетно-пушечный комплекс (ЗРПК) «Панцирь» сейчас конструкторы «учат» стрелять на ходу, но лучше он «работает» с оборудованных позиций».
«У склад комплексу ЗРК «Гибка-С» входить машина розвідки та управління командира зенітного взводу (екіпаж 3 особи: командир взводу, оператор-телефоніст, водій) та бойові машини відділень зенітників (екіпаж 4 особи: командир відділення ПЗРК, два зенітники, водій). Командирська машина видає цілевказівки й керує діями шістьох зенітних установок або чотирма відділеннями стрілків-зенітників, оснащених комплексами засобів автоматизації 9С935.
Машина управління обладнана малогабаритною РЛС «Гармонь» з дальністю виявлення цілей до 40 км на висотах до 10 км. Зв’язок між командирською і бойовими машинами на позиціях підтримується на відстані до 17 км, під час руху зменшується до 8 км.
Мобільним комплексом ЗРК «Гибка-С» росіяни укомплектують підрозділи, яким доведеться діяти на марші (батальйонно-штурмові групи, бронетанкові сили, моторизована піхота, артилерія) в умовах впливу ворожої авіації, БПЛА як розвідувальних, так і оснащених засобами ураження. Таким підрозділам нічого не загрожує на власній території, але в місцях, куди експортують цінності «русского мировозрения», доведеться все-таки захищатися.
P.S. 9 березня 2020 року поблизу Талаківки (Донецька обл.) російські окупанти атакували військово-медичний автомобіль одного з підрозділів ЗСУ. Безпілотники противника скинули два заряди ВОГ (осколкові боєприпаси для гранатомета) на дах санітарного авто, на якому було чітко видно маркування Червоного Хреста. Міжнародне гуманітарне право щодо ведення бойових дій часто навмисно ігнорують військові РФ, особливо на території Східної України.
