У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
До командного пункту Харківської радіотехнічної бригади Повітряного командування «Схід», штаб якої розташований на Харківщині, надходить вся інформація про повітряний суверенітет із сімох областей, зокрема, і з району проведення операції Об’єднаних сил. Підрозділ зі зрозумілих причин часто називають «серцем військової частини». Останні кілька років цим військовим колективом керує майор Дмитро Нелінь.
– Оперативною службою займаюся вже понад 15 років, – каже офіцер ЗСУ. – У 2004-му, після закінчення Харківського військового університету, проходив службу в частинах радіотехнічних військ на Одещині й Харківщині. Виконував різні обов’язки, здебільшого оперативного чергового. Якщо коротко розповісти про цю роботу, то на час несення служби треба, як кажуть, на повну «включити» голову, забути про все на світі й рахувати кожну наносекунду, коли приймаєш важливе рішення.
Справді, робочий зошит 38-річного вартового неба заповнений різними важливими завданнями, графіками їх виконання і контролем за роботою підлеглих. На його ж столі в кабінеті кілька захищених телефонів, аби постійно тримати зв’язок зі старшими начальниками. Кожна доповідь про повітряну ситуацію є чіткою, виваженою і без зайвої «води». Це вже в нього відбувається, як кажуть, на рівні рефлексів.
Переважна більшість армійського колективу – військовослужбовиці
– Наш колектив практикує особливу взаємоповагу, взаємовиручку і усвідомлення важливості своєї місії. Ми функціонуємо як єдиний організм, тож без якої-небудь однієї, навіть маленької, ланки не зможемо нормально діяти за призначенням. Тому в кожному з підлеглих упевнений на всі сто. Випадкові й безвідповідальні тут не затримуються, – розповів майор Нелінь.
До складу командного пункту входять різні групи, відділення й підрозділи забезпечення, але разом вони працюють на оперативну службу, планшетистів та радіотелеграфістів, які перебувають у спеціальних приміщенням глибоко під землею.
– 80% підлеглих мають статус учасника бойових дій, як і я. Всі пройшли спеціальну підготовку. До призначення на командний пункт набули досвіду в РТВ ротах чи КП батальйонів, отримали допуск до державної таємниці. Особливістю є й те, що 70% колективу – це жінки-військовослужбовці. Маємо традиції й підходи в роботі, засновані на високій відповідальності за результат. Нині триває війна, і прихід ворога з повітря вірогідний, що означатиме смерть для українців, – вважає офіцер.
Нова техніка на службі воїнів-локаторників
Уже понад шість років на командному пункті Харківської радіотехнічної бригади впроваджено низку технічних інновацій. Так, стала кращою робота оперативних чергових з прийняттям на озброєння автоматизованої підсистеми збору, обробки, відображення та аналізу інформації про повітряну обстановку «Віраж-планшет». Її розробкою займалися викладачі Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Дмитро пишається, що з більшістю з них познайомився ще за часів навчання у виші. Посилили і потенціал підрозділів РТВ та КП бригади. Зокрема, трикоординатні РЛС кругового огляду типу 79К6 «Пелікан» і високомобільний радар кругового огляду П-18 «Малахіт» стали на позиціях вартових неба.
– Останніми роками воїни-локаторники перейшли на досконале програмне забезпечення і засоби отримання та обробки інформації. Радикально посилено й наземну оборону по всьому периметру КП. Незмінним є лише відповідальне ставлення нашого дружного колективу до захисту неба в Україні. А бажання бути найкращими у професії і є головним джерелом сили, – підсумував начальник командного пункту Харківської радіотехнічної бригади майор Дмитро Нелінь.
Фото автора та з архіву Дмитра Неліня
