Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
Як повідомляла АрміяInform, на чемпіонаті Європи з велосипедного спорту на треку, що не так давно проходив у болгарському місті Пловдиві, представниця Навчально-спортивної бази літніх видів спорту МО України старшина Олена Старікова здобула єдине «золото» для національної збірної України, вигравши перегони кейрін. До речі, на цьому ж чемпіонаті вона виборола в інших дисциплінах (командному й особистому спринті) ще дві медалі — вже бронзового ґатунку. І, без сумніву, тріумфаторкою повернулася додому. А нині знову чимдуж тренується на базі рідного Львівського СКА, готуючись до чергових міжнародних змагань.
Як далася золота нагорода, який він — шлях до спортивного олімпу й визнання?! Наш кореспондент мав нагоду поспілкуватися зі спортсменкою й дещо дізнатися про її професійне захоплення, тренування, відпочинок тощо.
Як сіла на велосипед у 6-7 років, так по суті з нього й не злазить
— Я народилася в Харкові. Вперше на велосипед сіла в років 6-7. Сіла й одразу поїхала, без підготовки і якогось навчання. Відтоді я мало ходила, а куди тільки можна було, їздила на велосипеді. Дуже любила наввипередки з хлопцями позмагатися. А коли виповнилося 13 років, мама запропонувала піти на велоспорт. Я загорілася цим бажанням, пішла, мені сподобалось. І наразі пів свого життя я в цьому виді спорту, — розповіла Олена.
Її досягнення вже дуже вагомі. Торік Олена Старікова посіла друге місце на чемпіонаті світу, що проходив у Польщі на дистанції 500 метрів з місця. На Європейських іграх була другою. А цього року стала чемпіонкою Європи у вправі кейрін.
6 днів на тиждень по два тренування на день
— Яке життя спортсмена, який розпорядок дня?
— Якщо коротко розповісти про свій звичайний день, то прокидаюся о 7:30–8:00. Потім неспішно готую сніданок, люблю посидіти трохи більше за ним. Далі їду на трек, близько двох годин тренуюся. І додому на обід. Намагаюся готувати завжди свіжий, бо харчування дуже важливий елемент у роботі й самопочутті. Потім коротенький відпочинок і сон, деякі незначні справи й вирушаю на друге годинне або двогодинне тренування. Потім повертаюся додому, готую вечерю й після цього маю час на себе. Люблю почитати й пограти у відеоігри. Цього часу я чекаю з нетерпінням, — розповіла Олена.
І так 6 днів на тиждень. Вихідний один — неділя. Але, як зізнається спортсменка, зазвичай, коли гарна погода, вона бере велосипед і їде милуватися околицями Львова і його красивими й визначними місцями.
«Спринтери можуть годинами розминатися, щоб проїхати декілька прискорень по 10–12 секунд»
«Ви напевно тисячі кілометрів намотали за тренування й виступи?» — запитав я в Олени, сподіваючись почути щось на кшталт: «Ну так, вистачило б, аби кілька разів земну кулю об’їхати!» А ні, відповідь не була сенсаційною, проте цікавою:
— У нас у спринті все не кілометрами вимірюється, а часом. Основна дистанція 500 метрів, є ще дистанція 750 метрів, але це фактично три кола по треку. Спринт — це передусім голова. Тут треба вміти розподілити свої сили. Ми повинні розрахувати енергію так, щоб вистачило сил на фініш. Не важливо, як їхати на початку, важливо максимально прискоритися на фініші. У спринті ми більше боремося за позицію, беремо тактикою й технікою, — зазначила армійська спортсменка.
Тому тут своя особлива специфіка й у тренувальному процесі. Такі спортсмени не накручують по 20–30 кілометрів за день, як так звані велосипедисти-темповики.
— Ми можемо тільки годину розминатися, зокрема й на велотренажерах, щоб проїхати кілька прискорень, які тривають 10–12 секунд. Але ці прискорення є дуже важливими у поєдинках на короткі дистанції. Тому мого тренера більше хвилює час на виконання тієї чи іншої вправи, ніж кількість кіл зроблених по треку, — додала Олена.
Навіщо велосипедистам «лук» та яке потрібне «паливо» для енергії!
Look — таку назву має один з найкращих світових брендів для професійних велосипедів. Саме на такому своєму «луку» Олена Старікова здобула медалі на чемпіонаті світу й перемогу на чемпіонаті Європи. Вартість її велосипеда — 10 000 євро. Та він у спортсменки не один. Для тренувань національна збірна дала гонщиці інший.
— Фактично велосипед річ індивідуальна і підбирається з різних запчастин. У моєму робочому велосипеді рама — Comanche, колеса — Mavic, педалі — Shimano, а сидіння на замовлення. На одному велосипеді легше стартувати, а на іншому фінішувати. Спортсмен вирішує сам, який йому потрібен на конкретні перегони, — розповіла чемпіонка Європи.
Також щоб добре їхати і крутити педалі, потрібне збалансоване харчування.
— Ми те, що ми їмо. Те, що ми їмо — це наше паливо. І що ми в себе «залили», таку їзду й покажемо, — пояснює дівчина. — Я не настільки сильно за цим стежу, але спринтерам потрібна сила. Тому намагаюсь харчуватися правильно й менше їсти всякої гидоти. Але деколи можу себе побалувати улюбленими чипсами. Можу й солодке дозволити. Але все в норму, не об’їдаємося і їмо свіже.
Армія і великий спорт…
Ось уже три роки, як Олена одягнула військовий однострій.
— Армія дає велику підтримку й більше можливостей. Насамперед тренуватися в хороших умовах і на сучасній матеріальній базі, яка включає цілий комплекс об’єктів для спеціалізованих тренувань та оздоровлення. Чого тільки вартий рідний велотрек, а люди, які тут працюють! А плюс грошове забезпечення, інвентар для занять і багато інших речей, які дають спортсменам змогу добиватися вершин і підійматися на п’єдестал! — зазначає старшина Олена Старікова. — Коли ти на п’єдесталі, у тебе медаль, піднімається Державний Прапор, грає Національний Гімн — це особливі почуття. Це гордість для будь-якого спортсмена! Тоді ти розумієш, що недаремно дуже багато працював і багато в чому собі відмовляв!
P.S. Коли готувався цей матеріал, виконком відділення НОК України у Львівській області визначив найкращою спортсменкою Львівщини за підсумками листопада 2020 року велогонщицю Олену Старікову, назвавши її «велоракетою». Найкращим тренером Львівщини став особистий тренер Олени Старікової – Євген Болібрух. Вітаємо!
Фото автора і з архіву спортсменки
